Нюанси оформлення NCA: умови дійсності положень про неконкуренцію
Non-compete agreement – це важливий договірний інструмент в IT-бізнесі, який дозволяє захистити інтереси компанії чи підприємця у відносинах як з клієнтами, так і підрядниками чи співробітниками. Наявність укладеного NCA може запобігти створенню конкуренції з боку партнерів, обмежуючи їхні можливості здійснення комерційної діяльності у певній сфері. Крім того, NCA застерігає підрядників/працівників від використання певних знань на шкоду компанії. Умови про неконкуренцію також слугують додатковим інструментом захисту конфіденційної інформації та комерційної таємниці, адже обмежують потенційні шляхи її витоку.
Утім, положення про неконкуренцію за певних умов можуть бути визнані судом такими, що обмежують право на свободу підприємницької діяльності, вільного вибору роду занять та навіть порушують антимонопольне законодавство.
Використання NCA в різних юрисдикціях має свої обмеження, недотримання яких може призвести до визнання договорів недійсними. Пропонуємо розглянути основні умови, за дотримання яких положення про неконкуренцію захищатимуть вас навіть у разі судового спору.
Територія та сфери діяльності
Попри те, що NCA з першого погляду здається звичайним інструментом договірного права, на який поширюється свобода договору, такі угоди зачіпають основоположні права, а тому про повну свободу договору не йдеться. Задля забезпечення балансу інтересів, законодавство та судова практика більшості популярних юрисдикцій вимагають обмежити дію положень non-compete за певними критеріями. Так, наприклад, щодо просторового критерію, недостатньо передбачити “на території усіх держав світу”.
Оптимальним варіантом є встановлення чіткого переліку держав, на території яких Ваша компанія зацікавлена в обмеженні конкуренції. Особливо актуальним це є для працівників та підрядників, які в розумінні права більшості держав є “незахищеною категорією”, в порівнянні із роботодавцем/замовником, а тому потребують чіткої визначеності обмежень, що на них покладаються.
Ще одним важливим моментом є окреслення сфер діяльності, що будуть вважатися конкурентними для цілей non-compete agreement. Це можуть бути основні напрямки діяльності компанії-Замовника, наприклад “функціональне та нефункціональне тестування мобільних додатків”.
Простого зазначення “IT-послуги” скоріше всього буде недостатньо, що може призвести до визнання такого NCA таким, що не підлягає застосуванню через занадто широке формулювання. Відтак, чим вужча сфера, діяльність у якій обмежується, тим більше шансів у такого положення не бути оскарженим у суді.
Строк дії
Одним з основних засобів окреслення обмежень угоди про неконкуренцію є також встановлення чітких часових рамок. При цьому, законодавство в основному не деталізує допустимі строки для NCA, відповідь доводиться шукати в судовій практиці або керуватись принципом “розумності”. На практиці це означає, що майже будь-який строк дії угоди про неконкуренцію може бути визнано таким, що є занадто обтяжливим і непропорційним, а отже потрібен відповідальний підхід до його встановлення. Не зайвим також буде подбати про його обґрунтування завчасно, щоб чітко розуміти для себе чому саме такий строк було обрано в цих умовах.
Орієнтовно можемо зазначити, що строк дії non-compete agreement після закінчення дії основного договору про співпрацю до 6 місяців є переважно допустимим, а понад 2 роки – в основному спірний. Орієнтиром для договірного права України у цьому питанні може бути Закон України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні”, яким гранично допустимим строком дії умов про утримання фахівцем від вчинення конкурентних дій визнано 12 місяців. І хоча цей закон підлягає прямому застосуванню лише до відносин резидентів Дія Сіті із їхніми фахівцями, на нього можна орієнтуватися й іншим суб’єктам, та згодом потенційно використовувати як обґрунтування за аналогією.
Встановлення строку для дії NCA з мінімальними ризиками визнання його недійсним у будь-якому випадку потребує детального аналізу законодавства, судової практики та статусу суб’єктів відносин.
Фінансова компенсація
Одним з механізмів забезпечення інтересів сторони, яка бере на себе зобов’язання з неконкуренції, тим самим обмежуючи свої права та можливості, є грошова компенсація за час утримання від вчинення конкурентних дій. Суть її полягає в тому, що договором передбачається виплата певної суми як винагороди за період після закінчення співпраці, коли особа виконує NCA. Така компенсація дозволяє зменшити або взагалі нівелювати негативні наслідки утримання від конкурентних дій, у вигляді неможливості встановлення ділових зв’язків, працевлаштування, можливостей самореалізації у певній сфері.
Вона є обов’язковою умовою чинності non-compete agreement, укладеного між компанією та працівниками/підрядниками у деяких країнах, в тому числі й в Україні в межах правового режиму Дія Сіті. Справедливість компенсації за законодавством цих країн оцінюється у відсотковому відношенні до винагороди за співпрацю. Наприклад, в Польщі така компенсація повинна бути не меншою за 25% від договірної винагороди.
Важливо також зазначити, що іноді обов’язковою умовою дійсності угоди про уникнення конкуренції є її укладення у вигляді окремого документу. У таких випадках простого включення до договору про співпрацю розділу з умовами про non-compete недостатньо. Це має бути окремий договір з певною кількістю розділів та обов’язкових реквізитів.
Вибір юрисдикції
Як ми вже зазначали, non-compete agreement у законодавстві та судовій практиці багатьох популярних для IT юрисдикцій діє зі значними обмеженнями, адже зачіпає основоположні права та інтереси його суб’єктів – зокрема, право на свободу підприємницької діяльності, вільного вибору роду занять. На цій підставі NCA може бути оскаржено до суду та як наслідок визнано недійсним, що унеможливить його примусове застосування, наприклад, в частині стягнення штрафу чи збитків, завданих порушенням умов про неконкуренцію. Тому, при укладенні угоди про неконкуренцію, вкрай важливим є знання та дотримання вимог законодавства держави, правом якої регулюється договір.
Наприклад, у прецедентах судів Франції сформовано наступні вимоги до NCA:
- його укладення має бути обґрунтовано захистом інтересів;
- його дія має бути обмежена у часі та просторі – не більше 2 років для працівника/підрядника-фізичної особи та 5 років в інших випадках;
- обов’язкова фінансова компенсація для працівників/підрядників-фізичних осіб;
- NCA є недійсним якщо повністю обмежується можливість реалізації трудових прав чи право на підприємницьку діяльність.
Отже, як бачимо, складення надійної угоди про неконкуренцію, за якою потенційно буде можливість захистити інтереси компанії, потребує комплексного юридичного підходу.
Якщо Вам потрібна допомога зі складенням non-compete agreement чи аналізу запропонованого до підписання Вам, звертайтесь до нас, ми радо підготуємо його під Ваші потреби або проаналізуємо проект та запропонуємо рекомендації для захисту Ваших інтересів.
Владислав Романюк
Молодший IT-юрист в Legal IT Group