Захист ділової репутації онлайн. 5 порад IT адвоката.
Добра ділова репутація у мережі Інтернет на сьогодні стала тим важливим фактором, який впливає на розвиток будь-якого бізнесу. Клієнти більшою мірою обирають не тільки за думкою знайомих, але і уважним вивченням сайтів, соціальних сторінок бренду та, зокрема, відгуків, які залишають інші клієнти на діджитал ресурсах. Відгуки, зокрема, можуть стати «зброєю» в руках тих конкурентів, які бажають тим чи іншим способом зашкодити репутації компанії чи особистому бренду фізичної особи. Тому у кожного власника бізнесу в такому випадку виникає логічне запитання: «Як швидко та ефективно реагувати на порушення моєї ділової репутації?». Саме тому, у цій статті будуть розглянуті основні особливості, склад правопорушення та юридичні інструменти для захисту порушеної ділової репутації, які допоможуть із розумінням щодо порядку дій аби врятувати той самий «good will».
По-перше, розберемося із поняттям «ділова репутація». Тут важливо розуміти, що законодавство не закріплює офіційного поняття. Пленум Верховного суду України у постанові від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі – «Постанова») розрізняє ділову репутацію фізичної та юридичної особи окремо. У пункті 4 Постанови визначено:
«…під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб – підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин…».
Тобто, у будь-якому випадку коли ми кажемо про ділову репутацію, то ми розуміємо, що це певна суспільна оцінка діяльності особи (юридичної, фізичної чи фізичної особи-підприємця).
По-друге, важливо розуміти що собою являє склад правопорушення, яке стосується ділової репутації. Тобто, у якому випадку з юридичної точки зору, відбулося порушення прав?
Звертаємося до тієї ж Постанови:
« При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:
а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;
б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;
г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право…».
Тепер розглянемо з практичної точки зору такі правопорушення.
Яким чином за загальним правилом може відбуватися поширення інформації?
- опублікування її у пресі;
- передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших;
- засобів масової інформації;
- поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку;
- викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам;
- повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі;
- вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок.
Тут ми маємо зауважити, що питання, яке ми розглядаємо у цій статті, зокрема, стосуються поширення інформації в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку (розсилки повідомлень через месенджери та інше).
Як ми розуміємо що інформація є «недостовірною» чи «негативною» ?
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка порушує право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Важливо звернути уваги, аби поширена про особу інформація не носила фактичну оцінку дій. Так, у справі № 918/132/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що «інформація, поширена Відповідачем про Позивача, не є припущенням та несе в собі фактичну оцінку дій» та задовільнив касаційну скаргу відповідача, який здійсним поширення інформації.
Як законодавство визначає «немайнові права»?
Якщо щодо фізичної особи, то Цивільний кодекс України у статті 270 визначає такі особисті немайнові права фізичної особи:
«…Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості…».
Стосовно юридичної особи, то це питання регулюється статею 94 Цивільного кодексу України:
«…юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати…».
Тепер перейдемо до практичного порядку дій.
Про що адвокат рекомендує пам’ятати у разі порушення вашої ділової репутації в мережі Інтернет та куди можна звернутися за допомогою у відновленні своїх прав?
- Фіксування та зберігання усіх доказів щодо факту правопорушення.
Добре відомо, що цифрова інформація може виправлятися або взагалі зникати, тому у разі, якщо «недостовірна» чи «негативна» інформація про вас чи ваш бізнес з’явилася в мережі Інтернеті ваша задача полягає у тому, або детально зафіксувати усі подробиці щодо такого порушення: скриншот сторінки, інші скриншоти або посилання на веб-сайт, що у будь-якому випадку можуть слугувати доказами.
- Звернення до володільця ресурсу де була опублікована «недостовірна» чи «негативна» інформація про порушення ваших прав.
Можна звертатися до власника сторінки у соціальній мережі, володільця сайту, реєстратора доменного імені чи хостинг-провайдеру. Таке звернення повинно мати формат офіційного листа із фіксованими фактами порушення, посиланням на відповідні юридичні підстави та вимогою про припинення порушення ваших прав.
- Звернення до адміністрації пошукової системи (наприклад, Google із запитом на видалення інформації із пошукової системи).
Тут мова йде про «право на забуття», яке вперше у 2014 році Суд ЄС сформулював цю концепцію «права на забуття» (right to be forgotten) у рішенні Google Spain SL, Google Inc. v AEPD, Mario Costeja González. Рішення суду містить позицію, що за певних обставин можна вимагати від власників пошукової системи зробити недоступною за пошуковим запитом інформацію, яка містить персональні дані.
Тому Google, наприклад, передбачив спеціальні форми для звернень із відповідними скаргами.
- Звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Згідно із статтею 23 Закону України «Про захист персональних даних» у сфері захисту персональних даних Уповноважений має такі повноваження як отримання пропозиції, скарги та інші звернення фізичних і юридичних осіб з питань захисту персональних даних та приймати рішення за результатами їх розгляду.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що «…інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини…».
У цьому випадку, має місце, якщо заподіяно шкоди діловій репутації саме фізичної особи, та, зокрема, порушення стосується персональних даних цією особи відповідно.
- Звернення до суду.
Звернення до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації до особи, які здійснила розповсюдження «недостовірної» чи «негативної» інформації може бути ефективним інструментом. У позові можна вимагати як спростування «недостовірної» чи «негативної» інформації або відповідної матеріальної компенсації. Проте мають свої особливості у питаннях визначення відповідачів.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Із позитивних результатів використання позову, як дієвого інструменту є те, що відповідач може здійснити спростування опублікованої інформації вже після подання позовної заяви. Так, відмовляючи у задоволенні вимог касаційної скарги по справі №756/10721/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 03.02.2020 року зазначив: «…Відповідач не є автором оспорюваної позивачем інформації та здійснив передрук оспорюваної інформації, надавши читачам як дослівне відтворення повідомлень фізичних та юридичних осіб в процесі огляду публікацій засобів масової інформації, з посиланням на автора і джерело… 6 вересня 2017 року опублікував спростування вищевказаної інформації із зазначенням, що така є недостовірною, в зв`язку неможливістю видання перевірити дані, наведені в матеріалі…». Позовна заява по справі була подана до суду у серпні 2017 року, а спростування поширеної інформації відповідачем було здійснено у вересні 2017 року, тобто наступного місця після подачі позову. Тому у даному випадку ми можемо казати про можливість отримання спростування інформації відповідачем ще до моменту проголошення судового рішення, що також може бути елементом впливу на правопорушника.
Які висновки?
Вибір стратегії захисту ділової репутації у разі її порушення через розміщення неправдивої або негативної інформації залежить від особливостей кожного окремого випадку. Тут мають бути враховано на якому веб-ресурсі розміщена інформація, чи це соціальна мережа чи окремий сайт. Тобто, юридичному аналізу мають піддатися як усі обставини справи, так і кінцева мета таких дій. Це стосується зокрема судових позовів, де через позовні вимоги можна вимагати не тільки виплати компенсацій, але і зобов’язання спростування опублікованої інформації. Спільним же для усіх цих випадків залишається одне: зберігати та фіксувати усі цифрові докази на підтвердження вчиненого правопорушення з опублікованою недостовірною чи негативною інформацією.
