Судові спори за мобільні додатки. Релевантна практика

Ринок мобільних додатків з кожним днем стає все більшим і конкурентоспроможним. Причиною цього є те, що на теперішній час існує велика кількість програм, які створені розробниками з метою зробити смартфони більш ефективними для людей та полегшити їхнє життя. Мобільні застосунки також можуть бути як інструментом для ведення бізнесу, так і його продуктом.

Методи захисту мобільного застосунку

Компанія, яка створила мобільний додаток, прагне захистити його, реєструючи торговельну марку (назву, логотип інше) та авторське право відповідно до законодавства. Навіть з огляду на те, що авторське право виникає одразу ж після створення самого твору, це необхідно для уникнення порушень прав інтелектуальної власності. У майбутньому така реєстрація слугуватиме корисним доказом для Вас.

Авторське право

Існує два аспекти авторських прав щодо мобільних додатків:

• на вихідний код програмного забезпечення як літературного твору;
• на інтерфейс як художнього твору, який фактично захистить загальний зовнішній вигляд та макет додатку, а також зображення, дизайн, відеоролики, музичні композиції та інші обʼєкти, що приховані всередені застосунку.

До інтелектуальної власності відноситься також патентування. Але законодавство визначає мобільний додаток (компʼютерну програму) як літературний твір, що захищається авторським правом. Але інколи правовласники вважають такий спосіб захисту недостатнім та ненадійним з огляду на те, що самі алгоритми, що використовуються в програмі, не підпадають під правову охорону.

Алгоритм може стати об’єктом патентування, якщо описувати його за допомогою апаратних засобів або елементів пристроїв, в яких застосовуються ці функції або алгоритми. Але ця процедура складна, з огляду на високий ризик відмови у заявці на патент, тому зазвичай автор обмежується реєстрацією авторського права та торговельної марки.

Сфери порушень відносно мобільних додатків

Загалом, спори про порушення авторських прав щодо мобільних додатків вирішуються на стадії направлення скарги через Google Play/App Store або претензії про припинення порушення на адресу порушника.

Але не завжди сторони приходять до згоди на етапі досудового вирішення. У такому випадку у Вас є право звернутись до суду або правоохоронного органу.

Законодавство передбачає, що справи щодо прав інтелектуальної власності розглядає Вищий суд з питань інтелектуальної власності. Проте, такий суд роботу досі не розпочав. Тому справи щодо спорів про авторські права підлягають розгляду в загальному порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від статусу сторін).

Як виявилось найпоширенішим предметом спору у сфері мобільних додатків є договір замовника із розробником застосунку.

Здається про важливість укладання письмових договорів знає кожен підприємець, але аналіз судової практики в Україні дає зрозуміти, що замовники інколи нехтують цим та врешті-решт опиняються в ситуації, коли необхідно захищати свої права у судовому порядку.

Одного разу між сторонами була досягнута домовленість щодо підготовки програмного забезпечення(далі — ПЗ) на базі мобільних платформ. Замовник дав передоплату, а підписати договір купівлі-продажу ПЗ вирішили у день передачі матеріального носія з ПЗ. Однак розробник не встиг виконати свої зобов’язання з підготовки ПЗ в обумовлений строк. Це й стало приводом для звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів.

Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову було відмовлено. В обґрунтування своїх рішень була викладена позиція, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а відповідач набув грошові кошти за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить законодавству, з метою підготовки програмного забезпечення за зазначені кошти.

Але Верховний Суд, не погоджуючись з позицією попередніх інстанцій,  зауважив, що мобільний додаток є об’єктом авторського права, а договір про створення на замовлення об’єкта права інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

Таким чином, підстави для переходу грошових коштів від замовника до розробника не було, а значить мова йде про безпідставно придбане майно, яке підлягає поверненню.

Прикладом цього слугує кейс №1(справа № 753/20633/15-ц).

Тож моя порада для Вас: необхідно припинити практикувати такі «усні домовленості». Адже правильно складений договір з розробником/замовником це насамперед запорука Вашого спокою та впевненості, що у разі недотримання його положень іншою стороною Ви здатні захиститися від негативних наслідків. Мабуть, найважливішою тезою для замовника у такому договорі має бути те, що виключні майнові права на програмний код передаються йому. 

Велику значущість положень такого договору та дотримання правил  розміщення додатків на платформах можна побачити на прикладі наступного кейса № 2 (№ 464/4910/20).

Між замовником та виконавцем укладено договір на розробку ПЗ. Замовник сплатив кошти. Розробник також виконав свої зобовʼязання, а саме створив робочий і перевірений замовником мобільний додаток «Rooki» як це передбачає укладений договір.

Необхідно зауважити, що розробник по завершенню кожного етапу робіт інформував замовника і направляв необхідні матеріали на узгодження, після чого приступав до наступного етапу.

Замовник прийняв надані послуги та ПЗ, завантажив його до «Apple Store», попередньо оформивши опис мобільного додатку та інші юридичні питання. Проте зазначає, що компанія «Apple Inc.» відхилила мобільний додаток з підстав порушення замовником юридичних питань в частині конфіденційності, збору та зберігання даних.

Це й стало для замовника приводом подання позовної заяви з метою розірвання договору та отримання компенсації. Він вважав, що відповідач тільки частково виконав взяті на себе зобов`язання, а саме створив додаток, але перевірити його позивач не має можливості, оскільки такий містить недоліки.

Позиція розробника полягла у тому, що відхилення мобільного додатку не було пов`язано з програмними чи технічними недоліками створеного додатка. Адже з відповіді від «Apple Inc.» вбачається, що підставою для відхилення виступають суто юридичні питання.

Також у своєму повідомленні «Apple Inc.» зауважує, що додатки, які надають послуги чи збирають конфіденційну інформацію про користувачів в суворо регульованих областях, таких як охорона здоров`я повинні мати відповідні заходи обережності для захисту конфіденційності та безпеки. Компанія відмітила, що у додатку позивача відсутні належні заходи обережності та визначила перелік дії, яких слід дотримуватись.

Замовником так і не було доведено про істотні недоліки в роботі ПЗ, а підставою для відхилення мобільного додатку виступають суто юридичні питання, що є зоною відповідальності позивача, а не відповідача. Тому суд дійшов висновку, що вина розробника щодо невиконання або неналежного виконання умов договору не доведена.

Вибір ринку та розповсюдження програми — важливий крок у створенні нового додатку. Тому перед тим як завантажувати мобільний додаток є сенс перевірити чи відповідає застосунок усім вимогам платформи. Яка б ніша не була Вами обрана, необхідно заздалегідь провести ретельне дослідження конкурентів. Наприклад App Store не пропускає додаток, що:

• є копією наявних програм
• містить неприйнятний контент
• не становить довгострокової цінності (не містить корисного функціоналу, є вузьконішевим)
• у якому політика конфіденційності не відповідає встановленим правилам тощо.

До речі, у 2019 році Google Play Protect заблокувала Xiaomi Quick Apps, посилаючись на те, що вказане програмне забезпечення збирає дані, які згодом можуть використовуватися для стеження за користувачем.

Кейс №2 також добре висвітлює питання узгодження між замовником та розробником необхідних змін. Тоді суд звернув увагу на те, що замовником не надано двостороннього акту із зазначенням необхідних доопрацювань та терміну їх виконання, тому не можна стверджувати, що він був позбавлений результату, на який розраховував при укладенні договору.

Тому, якщо Ви виступаєте як замовник, не варто нехтувати можливістю додатково наголосити на неточності чи помилки на певному етапі розробки мобільного застосунку та погодити зміни у встановлений договором спосіб.

Але судова практика не обмежується спорами між замовниками й розробниками за порушення умов договору. Дуже часто саме такі договори стають в нагоді при вирішенні конфліктів щодо авторського права. Кейс № 3 (№ 200/10952/19).

Особою, шляхом звернення до спеціалістів було розроблено мобільний застосунок  та направлено його до продажу в App Store. Через 2 роки додаток було заблоковано та зупинено його продаж у зв`язку зі скаргою іншої особи, яка заявила, що є автором даного застосунку.

Позивач вирішив зареєструвати свої авторські права на даний застосунок. Але стало відомо, що особа, яка направляла скаргу, незадовго до цього вже зареєструвала авторське право на додаток. Пізніше вже експертиза визначить, що видача йому свідоцтва про реєстрацію твору та права на програмний код застосунку є порушенням авторського права та суміжних прав позивача.

Суд також вирішить, що доступ до доменного імені рекламного сайту застосунку, який дана особа використовувала як доказ, не дає права вважати її правовласником і розробником програми, оскільки сайт є лише рекламним та не впливає на роботу застосунку.

Але, що цікаво, не тільки одна особа у даній справі зареєструвала авторське право на даний мобільний додаток.

Інвестор проекту, після того, як дізнався про блокування застосунку, також вирішив отримати свідоцтво про реєстрацію авторського права на нього та виклав мобільний додаток у вільний доступ до App Store під іншою  назвою.

Свої дії пояснив тим, що згідно з домовленостями з позивачем стосовно застосунку, після вкладення перших грошових коштів він буде мати відсоток від подальшого прибутку. Інвестор не заперечує, що позивач є автором даного застосунку, але зауважив, що є вигодонабувачем. Позивач у минулому надав йому доступ до ресурсу GitHub та Google диску, де зберігається дизайн застосунку.

Як наголошує суд, наявність доступу до даних застосунку не є підставою для визнання авторства інвестора, оскільки він не вкладав інтелектуальної власності до проекту.

Зважаючи на обставини та істотні докази, того, що позивач одноособово вклав інтелектуальну власність у розробку застосунку, звертаючись та самостійно оплачуючи послуги спеціалістів, контролюючи його роботу та активно супроводжуючи його діяльність та якість надання послуг, суд дійшов висновку, що автором та власником застосунку є позивач.

Пропоную розглянути що ж саме допомогло позивачу довести своє авторство.

Факт того, що розробка застосунку була здійснена у результаті діяльності та фінансової участі лише позивачем підтверджується наступним:

• сплата за розробку дизайну застосунку здійснювалась саме за його рахунок (підтверджується випискою);
• уклав договір з програмістом, який здійснив розробку ПЗ;
• оплачував діяльність маркетолога для розкрутки застосунку (договір про проведення рекламної кампанії);
• здійснювалось адміністрування застосунку (договір про надання послуг між ним та адміністратором);
• оплата з реклами застосунку у apple.com здійснювалась з його персональної банківської карти;
• вихідний дизайн логотипів і всіх сторінок додатку зберігається у позивача і належить йому.

Також у такому випадку у нагоді можуть стати дані аналітичної платформи App Store Connect щодо того:

• коли застосунок було вперше оприлюднено;
• який попит мала програма (рівень відвідування);
• на кого зареєстровано обліковий запис розробника додатка в App Store і кому належить пошта, до якої він прив`язаний;
• які статистичні дані щодо кількості розповсюджених копій додатку магазином третім особам (користувачам).

Спори щодо мобільних додатків на міжнародній арені

Певно найвідомішим конфліктом, на який можна звернути увагу, є кейс 2020 року між Epic Games та Apple.

Причиною позову до Apple стало видалення гри Fortnite з App Store. Підстава – Epic Games приймали платежі в обхід офіційної системи оплати та встановленої  Apple комісії у розмірі 30%. Вимога до компанії: дозволити всім розробникам направляти користувачів на сторонні платіжні платформи.

На думку Epic Games причина існування обмежень зі сторони Apple – намагання зберегти монополію (яку сам же й штучно створив Apple) у сфері здійснення оплат, що повʼязані з мобільними додатками на iOS.

У вересні 2021 року суд відмовився визнати Apple монополістом та прийняв їх бік з усіх питань, крім одного. Apple більше не можуть забороняти стороннім розробникам розповідати про альтернативні методи оплати в обхід App Store.

Таке рішення не залишило жодну зі сторін задоволеною. І Apple, і Epic оскаржили це рішення у США. Тож будемо чекати результат цього протистояння вже цієї осені.

Не можемо не згадати також про український стартап Kidslox та його протистояння з Apple.

Kidslox, розробник українського додатка батьківського контролю, подав позов проти Apple.

Apple почали видалення в App Store додатків (у т.ч. Kidslox), які дозволяють людям обмежувати час користування мобільними пристроями. Причиною таких дій пояснюють те, що подібні застосунки ставлять під загрозу конфіденційність та безпеку користувачів.

Kidslox обʼєдналась з подібними компаніями та разом вони запропонували створення API (прикладний програмний інтерфейс). API, на їхню думку, вирішить проблему та дозволить використовувати технологію Apple, щоб відстежувати час на екрані без втручання у конфіденційність.

Врешті-решт Apple пішла на зустріч Kidslox та іншим додаткам батьківського контролю та змінила правила перевірки додатків у App Store.

Але видання The New York Times дав коментар такій позиції Apple «це питання конкуренції, а не безпеки», бо подібні сервіси є загрозою для бізнесу Apple, а саме продажу смартфонів iPhone, які мають бути в користуванні як можна довше.

Висновок

Представлені у статті судові спори висвітлюють  актуальні та найбільш поширені нині проблеми, що виникають під час спорів щодо мобільних додатків.

Підбиваючи підсумки, слід підкреслити, що для мінімізації порушень з боку конкурентів або інших осіб, варто забезпечити для себе захист у вигляді реєстрації торговельної марки та авторського права.

Хоча деякі суди при цьому вважають, що сама по собі наявність свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір ще не є підставою для охорони інтелектуальної власності. На практиці позивач повинен переконати суд у своїй причетності до  застосунку додатково іншими доказами.

Тому важливим буде правильно укладений договір с контрагентами. Такий підхід дозволить успішно захистити у позасудовому/судовому порядку Ваші інтереси.

Якщо Ви створюєте мобільний застосунок переконайтесь, що не порушуєте також чиїсь інтереси, адже конфіденційність та безпека є поширеними проблемами для розробників додатків.

Створивши акаунт у магазині додатків, не лишайте без уваги положення щодо правил розміщення додатка на платформі. Перевірте Ваш застосунок на  відповідність вимогам  мобільної платформи.

Уважно ставтесь до процесу створення продукту, починаючи від ідеї та закінчуючи завантаженням на платформу, і тоді Ви зможете зменшити ризики виникнення негативних наслідків у разі порушення.

11/11/2022