Як ділити торговельну марку, яка зареєстрована у шлюбі?
Питання поділу майна при розлученні може бути досить складним як для самого подружжя, так і для суду, який буде його вирішувати. У цьому контексті особливо цікавим є питання можливості поділу об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема торговельних марок.
Такі спори стають дедалі поширенішими, і саме тому кваліфікований адвокат щодо розлучень може відігравати вирішальну роль у правильному визначенні правового статусу такого майна.
Законодавство України визначає шлюб як – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 60 цього Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об’єктом права спільної сумісної власності є також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Виходить торговельна марка як об’єкт інтелектуальної власності є спільним майном подружжя?
І так, і ні — усе залежить від конкретного кейсу, обставин її створення та доказів, які сторони можуть надати. Для того, щоб правильно вирішити це питання, необхідно розглядати його з трьох основних аспектів:
- Моменту виникнення права – якщо торговельна марка зареєстрована до укладення шлюбу, вона, як правило, вважається особистою власністю того з подружжя, хто її зареєстрував;
- Джерела набуття такого права – потрібно з’ясувати, за які кошти здійснювалася реєстрація за спільні сімейні кошти чи за особисті;
- Спільної участі особистою працею кожного з подружжя в набутті таких прав інтелектуальної власності;
Також варто враховувати що відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України є випадки коли майно є особистою приватною власністю одного з подружжя:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації.
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки;
Для кращого розуміння картини, розглянемо один досить цікавий кейс
Справа № 753/11171/23 (Постанова Київського апеляційного суду від 06.08.2024).
У даній справі між учасниками виник спір про те, чи може бути торговельна марка об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Позивачка зазначає, що торговельна марка виникла не тільки формально під час шлюбу із відповідачем, а позивачка своїми зусиллями, особисто брала участь у її розповсюдженні, набутті цінності та впізнаваності.
Натомість відповідач зазначив, що торговельна марка не може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Що нам каже закон?
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Згідно зі ст. 420 цього Кодексу до об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, промислові зразки, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Згідно з ч. 2 ст. 495 ЦКУ майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у кожному окремому випадку необхідно розглядати позицію сторони та докази, якими цю позицію буде обґрунтовано.
В разі коли один з подружжя набув чи створив (або розпочав створення) певний об`єкт інтелектуальної власності ще до початку шлюбних відносин, але потім, уже в період перебування у шлюбі, другий з подружжя своєю особистою участю та спільними грошима взяв участь у продовженні цієї творчої діяльності та/або значно збільшив вартість відповідного об`єкта права інтелектуальної власності, це є підставою для визнання об`єкта загалом або його відповідної частини спільною сумісною власністю та поділу, за наявності відповідних доказів.
Звертаючись з позовом, позивачка вказує, що торговельна марка виникла як реалізація проєкту відповідача щодо створення інклюзивної пекарні, сторони на цей момент перебувати у фактичних шлюбних відносинах, позивачка брала участь у просуванні проєкту в мережі інтернет, у формуванні бренду та впізнаваності, тому вважає, що має право бути співвласником.
Водночас жодних належних доказів в обґрунтування зазначених обставин, не надає, жодним чином не спростовує належність права на торгівельну марку особисто її власнику, яка ним була зареєстрована.
У нашому випадку суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні апеляційної скарги.
Читайте далі: Як зареєструвати торговельну марку в Україні: 5 кроків
На противагу розглянемо другий кейс
Справа № 363/4386/23 (Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2024)
Ця справа також стосувалася визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.
Позивачка зазначила, що в період шлюбу й досі подружжя спільно здійснюють підприємницьку діяльність з надання послуг громадського харчування, кошти та інші матеріальні блага, що отримуються подружжям в результаті здійснення спільної підприємницької діяльності направляються в першу чергу в інтересах сім`ї, на задоволення потреб подружжя та спільних дітей.
В рамках спільної діяльності подружжям спільно створювались нові та ексклюзивні концепції закладів громадського харчування, запроваджувались власно розроблені асортименти харчової продукції, стандарти її якості, цінова політика, стандарти обслуговування споживачів, ін.
Об`єктами спільної сумісної власності подружжя є торговельні марки, що були зареєстровані подружжям спільно в період шлюбу, створені в рамках спільної діяльності подружжя. Торговельні марки зареєстровані тільки за відповідачем.
Правовий статус титульного власника відповідача щодо об`єктів права спільної сумісно власності подружжя порушує права позивача на володіння цим майном, у зв`язку з чим просить визнати спільною сумісною власністю подружжя торговельні марки.
Такий поділ майна між подружжям, особливо коли йдеться про поділ інтелектуальної власності, є доволі складним і часто потребує участі фахівця, який спеціалізується на сімейних спорах та справах про розподіл спільного майна.
При вирішенні даної справи суд зазначив, що майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути внеском до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов`язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах. У тому числі об`єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметом поділу під час розлучення – з урахуванням наявності у чоловіка та дружини майнових прав на такі результати чи об`єкти.
Суб`єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам (ст. 493 ЦК України).
Право володіння, користування та розпорядження майном (майновими правами) належить власнику. Власником майнових прав інтелектуальної власності є автор (творець, винахідник) або інша особа, якій таке право може належати відповідно до закону чи договору.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання.
У висновку суд задовольнив позовні вимоги повністю та визнав спільною сумісною власністю подружжя торговельні марки.
Суд зазначив, що досліджуючи докази в їх сукупності та враховуючи отримання свідоцтв на торговельні марки під час шлюбу із позивачем, наявність в сім`ї 4 спільних малолітніх дітей, які були народженні в період шлюбу, з чого випливає, що позивачка здійснювала постійний догляд та нагляд за дітьми, визнання відповідачем позовних вимог, вказані об`єкти інтелектуальної власності можуть бути визнані судом спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на них поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Як ми бачимо судова практика свідчить про те, що рішення приймаються індивідуально з урахуванням доказів участі кожного з подружжя. Так, у справі № 753/11171/23 суд відмовив у задоволенні позову через відсутність доказів реальної участі дружини у створенні торговельної марки, тоді як у справі № 363/4386/23 суд визнав торговельні марки спільною сумісною власністю, оскільки позивачка довела факт спільної діяльності.
Отже, торговельна марка як об’єкт інтелектуальної власності може бути спільним майном подружжя.
Важливу роль відіграє і той факт, що дохід, отриманий від використання торговельної марки під час шлюбу, також може вважатися спільним майном.
Крім того, наявність майнових прав тільки в одного з подружжя не означає, що не виникає право спільної сумісної власності на доходи, отримані від використання такого об`єкта під час перебування у шлюбі, адже Сімейним кодексом України прямо визначено, що заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя, є спільною сумісною власністю подружжя.
Таким чином, при поділі майна суд враховує не лише формальну реєстрацію торговельної марки, а й реальний внесок кожного у створення цього об’єкта.
