Які існують способи захисту авторських прав?

З розвитком штучного інтелекту та загальної діджиталізації у суспільстві все частіше виникають питання щодо способів захисту авторського права.

Адвокати, що спеціалізуються на вирішенні кейсів з питань інтелектуальній власності, часто зіштовхуються з нетиповими ситуаціями, коли необхідно визначити, хто саме є автором твору, як  захистити права клієнта в судовому порядку та отримати компенсацію за незаконне використання твору.

Яким чином здійснюється захист авторського права в судовому порядку?

Відповідно до ЦКУ ст. 16 Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист авторського права у суді — це складний і багаторівневий процес, що вимагає глибоких знань не лише законодавства, а й технічних аспектів створення цифрового контенту. В Україні регулювання відносин, пов’язаних з використанням авторського права, здійснюється відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Відповідно до ч. 2 ст. 55 цього закону особа має право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, тобто способами захисту, не забороненими законом, зокрема про:

• Визнання авторського права або суміжних прав
• Відновлення становища, яке існувало до порушення
• Припинення та/або заборону вчиняти дії
• Стягнення винагороди
• Відшкодування моральної шкоди
• Відшкодування збитків

Досить часто дані вимоги виступають у сукупності при формуванні позову, що є цілком логічним, оскільки порушення авторського права зазвичай має комплексний характер — наприклад, при незаконному використанні твору можна одночасно вимагати визнання прав, припинення порушення, стягнення винагороди чи компенсації моральної шкоди. Поєднання кількох способів захисту дозволяє забезпечити як відновлення справедливості, так і повне відшкодування заподіяної шкоди.

Визнання авторського права та заборона вчиняти дії

У судовій практиці питання визнання авторства тісно пов’язане з забороною або припинення використання твору без згоди автора. 

Як приклад такої ситуації розглянемо справу № 754/6613/ (Рішення Деснянського районного суду  м. Києва від 20.02.2024)

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права на співавторство, заборону публічного показу твору без згоди співавтора та стягнення компенсації.

У 2018 році позивач та відповідач створили канал на веб-ресурсі YouTube, який знаходиться в мережі Інтернет та є відкритим для перегляду. Концепція каналу полягала у створенні експертних відео, в якому позивач, як лікар, виконує роль медичного експерта та відповідає на запитання відповідача та підписників Каналу, а відповідач виконує роль ведучого.

Важливим фактором є те, що реєстрація облікового запису каналу була здійснена на електронну адресу відповідача та, відповідно, лише він має доступ до управління каналом. Окрім цього, для отримання прибутку від переглядів відео, які розміщені на каналі, використовувалась банківська карта відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на каналі  розміщені відео, співавтором яких є позивач, більше того, позивачу відомо про те, що відповідач отримує дохід від власника веб-ресурсу YouTube, компанії Google за перегляд відеоматеріалів, хоча у 2021 році позивач та відповідач припинили співпрацю та перестали публікувати спільні відео на веб-ресурсі YouTube.

Таким чином, продовжується  публічний показ відеоматеріалів, створених у форматі інтерв`ю у співавторстві з позивачем, на YouTube без дозволу позивача як співавтора. 

Відповідач зазначає, що позивач ніколи не пропонував укласти договір на співавторство, не направляв листи з відповідними офертами або проєктом договору, натомість сам уникав письмового врегулювання розподілу винагороди за використання відео.

Читайте більше: “DMCA take-downnotice та counter-notice процедури”

Як вирішити питання співавторства?

Згідно із п. 1 ст. 1 ЗУ «Про авторське право та суміжні права» аудіовізуальний твір – твір у вигляді послідовності епізодів або кадрів зі звуком або без нього, поєднаних між собою цілісним творчим задумом, доступний для сприйняття за допомогою відповідних технічних засобів на певному виді екрана (кіно-, телеекрана тощо), на якому така послідовність кадрів утворює рухоме зображення.

Право спільної власності на об`єкт авторського права чи суміжних прав здійснюється співвласниками за їхньою згодою та не може реалізовуватися на розсуд лише одного зі співвласників.

Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

За змістом ст. 437 ЦК України авторське право виникає з моменту створення твору. Суб`єкти авторського права для повідомлення про свої майнові права можуть використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

У даній справі суд здійснював перевірку доказів наданих сторонами та на їх основі дійшов до висновку про наявність порушень особистих немайнових та майнових авторських прав.

Таким чином позовні вимоги було задоволено частково, визнано співавторство аудіовізуальних творів та заборонено розповсюдження та публічний показ аудіовізуальних творів у вигляді відеофільмів створених за участю позивача без його дозволу як співавтора на будь-якому веб-ресурсі в мережі Інтернет, в тому числі на веб-ресурсі YouTube.

Відновити становища, яке існувало до порушення

Характерною є ситуація, розглянута у справі №910/287/24 (Постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025)

ФОП (надалі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ (надалі – відповідач 1) та ФОП (надалі – відповідач 2) з вимогою відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті, а також стягнення компенсації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 2 його майнових прав на належний йому об’єкт авторського права — фотографії, розміщені без згоди позивача в мережі Інтернет на веб-сайті відповідача 1.

Цей кейс є досить цікавим, оскільки стосується не лише факту незаконного використання фотографій, як об’єктів авторського права, а й розміщення товарів та послуг на веб-сайті з комерційною метою. У такій ситуації можна говорити про потенційну відповідальність маркетплейсу за невиконання зобов’язань щодо модерації контенту, що водночас порушує принцип добросовісної конкуренції та вводить покупців в оману щодо товарів та послуг відповідача 2.

Маркетплейс повідомив позивача, що продавці на платформі які реалізовують товари співпрацюють з нами на підставі субліцензійного договору – таке співробітництво є відносинами незалежних контрагентів, тому у разі виникнення питань щодо фотоконтенту в картах товарів, представлених на платформі іншими продавцями, позивачу запропоновано звернутися безпосередньо до таких продавців. 

Відповідно ст. 56 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушенні будь-якою особою авторського права та/або суміжних прав, вчиненому з використанням мережі Інтернет, суб’єкт авторського права або суб’єкт суміжних прав (надалі – заявник) має право звернутися до власника веб-сайту на якому (якій) розміщено або в інший спосіб використано відповідний цифровий контент, із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав.

Тобто після  повідомлення платформа зобов’язана оперативно вжити заходів, інакше ризикує бути залученою до відповідальності як в даному кейсі.

Суд першої інстанції визнав, що авторські права було порушено, позов задоволено частково.

У частині вимоги про унеможливлення доступу до контенту провадження було закрито, оскільки під час розгляду справи відповідач 2 добровільно видалив спірні фотографії з веб-сайту тобто відбулося відновлення становища, яке існувало до порушення. Разом із тим, було стягнуто Компенсацію за вже вчинене порушення з відповідача 2.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач 2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву, вказує, що фотографії на веб-сторінці веб-сайту відповідача 1 були ним розміщені на підставі авторського договору, укладеного з фізичною особою, за яким відповідач 2 отримав фотографії, що підтверджується актом прийому-передачі твору.

Також доводом для заперечення є факт того, що спірні фотографії було добровільно видалено відповідачем 2 протягом 48 годин із веб-сторінки саме з підстав виникнення спору щодо цих фотографій в суді.

Фактично ми маємо ситуацію коли дві особи мають два договори на виключні майнові права на відповідні зображення. 

Читайте більше: “Захист авторського права в суді”

Як зрозуміти кому саме належать майнові права?

У справі зазначено, що у позивача наявні вказані фотографії з відомостями метаданих, що засвідчують як дату створення таких фотографій, так і обладнання яке було використано для їх створення, а також інші технічні відомості про створення кожної фотографії. Тобто виключні майнові права на  фотографії належать позивачу.

Суд підтвердив висновки суду першої інстанції, зазначивши, що факт добровільного усунення порушення не впливає на вже заподіяну шкоду правовласнику та не виключає обов’язку сплатити компенсацію. 

Цей кейс демонструє дієвість одночасного застосування двох способів захисту: відновлення становища, яке існувало до порушення, та стягнення компенсації за саме порушення. Попри те, що відповідач 2 видалив контент до винесення рішення, суд визнав, що це не усуває правові наслідки попередніх дій, а саме завданої шкоди позивачу.

Якщо вас зацікавила тема авторських прав на фотографії, пропонуємо ознайомитися з однією з наших статей.

Стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права

Справа №910/1910/24 (Рішення Господарського суду м. Києва від 05.09.2024)

У 2024 році ТОВ (надалі – позивач) звернулось до суду з позовом до іншого  ТОВ (надалі – відповідач)  про стягнення винагороди за субліцензійним договором на розповсюдження телепрограм.

Позивач посилався на укладений договір, яким надавалось невиключне суміжне право на використання програм шляхом їх розповсюдження за допомогою технології аналогової мережі. 

За договором субліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право на розпорядження відповідно до умов цього договору, а передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актом прийому-передачі прав.

Позивач виявив факт часткової несплати щомісячної винагороди впродовж жовтня-грудня 2021 року. Попри часткове погашення заборгованості у березні 2024.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем по оплаті винагороди за жовтень-грудень 2021 року, оскільки позивач за зазначений період не надав відповідачу рахунки-фактури для оплати, а тому у відповідача не виникло обов`язку здійснити оплату винагороди за спірний період.

Як врегулювати обов’язки сторін у субліцензійному договорі?

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до  пункту договору підписаного між позивачем та відповідачем сторони узгодили, що передача права на розповсюдження у звітному місяці підтверджується двостороннім актом прийому-передачі прав, датованими останнім днем звітного місяця, що будуть підписуватися позивачем, а також відповідачем за кожен звітний місяць. 

Позивач направляє відповідачу два підписаних зі сторони позивача примірники акту рекомендованим листом або кур`єрською доставкою з повідомленням про вручення. Відповідач зобов`язується протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту підписати та повернути позивачу один примірник акту. У випадку, якщо у вказаний строк позивач не отримав від субліцензіата підписаний примірник акту, акт вважається підписаним субліцензіатом та право на розповсюдження програм переданим субліцензіату.

Фактично відповідач в будь-якому разі був обізнаний про суму оплати, ненадання рахунку не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар, а тому у відповідача виник обов`язок здійснити оплату винагороди за спірний період.

Рішенням суду позовні вимоги були задоволені частково, з урахуванням зменшення суми позовних вимог.

Ця справа ілюструє, як важливо чітко врегулювати обов’язки сторін у ліцензійних договорах, включно з механізмами комунікації та документального підтвердження передачі прав.

Відшкодування моральної шкоди

Цікавим прикладом спору з відповідною вимогою може слугувати справа № 922/527/23 (Рішення Господарського суд Харківської області від 05.06.2024)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів (стягнення моральної шкоди, компенсацій) та зобов`язання вчинити певні дії (припинити порушення авторських прав шляхом видалення контенту з веб-сайту, припинити порушення прав на комерційне найменування та торговельну марку).

У даному кейсі ми сконцентруємо увагу на стягненні моральної шкоди.

Моральна шкода –  це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У нашому випадку відповідач використовував рекламні матеріали у вигляді зображень товарів позивача та схожих на них, що призводить до змішування діяльності позивача та відповідача.

Безоплатне використання зображень продукції позивача на веб-сайті відповідачів є прямим порушенням авторських прав тобто  позивач втратив потенційну вигоду, яку мав би отримати за використання зображень.

Слід зауважити, що особа, права якої порушені, має право на відшкодування моральної шкоди, якщо доведе факт порушення авторських прав і причинно-наслідковий зв’язок між діями відповідача і немайновими втратами (дискредитація, репутаційні ризики, емоційні страждання тощо).

Суд частково задовільнив вимогу позивача у частині компенсації моральної шкоди оскільки підтвердила можливість захисту репутаційного інтересу через інститут моральної шкоди в господарських спорах, за умови доведення належності авторських прав та факту порушення.

Відшкодування збитків отриманих внаслідок порушення авторського права

Законодавство України передбачає можливість як стягнення реальних збитків, так і фіксованої компенсації за порушення авторських прав. Практичну реалізацію цього положення демонструє наступна справа.

Справа № 904/3613/22 (Рішення Господарського суд Дніпропетровської області від 07.03.2023)

ТОВ  (надалі – позивач) звернувся до господарського суду з позовом до іншого  ТОВ (надалі – відповідач) про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав.

Для підтвердження своїх прав позивач надав ліцензійний договір, який передбачає передачу виключного права на використання твору з одночасним обов’язком ліцензіата виплачувати винагороду. Пізніше було офіційно зареєстровано авторський договір, який підтверджує передачу виключного права саме позивачу.

Позивач виявив, що відповідач без його дозволу виробляє, розповсюджує та рекламує продукцію з використанням дизайну позивача, який є об’єктом виключного права позивача. Це підтверджується наявністю на товарі торговельної марки відповідача, а також наданими фотокопіями упаковок, чеками продажу і скриншотами рекламних матеріалів в Інтернеті, що свідчить про незаконне використання дизайну без виплати роялті.

Згідно з висновком експерта твір позивача було  використано у продукції відповідача, шляхом його переробки.

Як ми вже знаємо з попередніх кейсів закон дає право власнику виключного права звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або вимагати компенсацію у фіксованому розмірі.

Суд наголошує, що розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.

Позивач довів право на виключне використання твору та факт порушення з боку відповідача. Однак надані матеріали підтвердили лише частину заявлених збитків.

За результатами розгляду суд частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення майнових авторських прав.

Які висновки можна зробити?

Захист авторського права у суді — це юридично складний процес, який потребує не лише глибокого знання норм права, але й практичного досвіду у сфері інтелектуальної власності. Адвокати, що спеціалізуються на авторському праві, застосовують поетапний підхід до вибору правової стратегії, з урахування специфіки цифрового контенту та особливостей доказування авторства.

Право на захист авторських і суміжних прав у суді передбачає широкий спектр можливих заходів: від визнання авторства і відновлення порушених прав до стягнення компенсації як моральної, так і матеріальної шкоди. Саме тому для захисту авторських прав необхідно чітко дотримуватися встановленого  алгоритму дій, що забезпечує комплексний і системний підхід до вирішення спорів.

Читайте більше: “Спір за фотографії: захист авторських прав”

Алгоритм захисту авторського права у суді

1. Формування правової позиції

Спочатку нам  потрібно з’ясувати характер правопорушення та встановити правомірності володіння авторськими правами на твір. На основі зібраної інформації проводиться юридичний аналіз обставин справи.

2. Драфтинг позовної заяви

Після аналізу ситуації ми обираємо найбільш ефективний  спосіб захисту порушених прав та  формуємо позовну заяву в якій вказуємо позовні вимоги зокрема у частині розміру компенсації або заходів припинення порушення, їх правове обґрунтування, відповідні норми законодавства та судову практику.

3. Збір доказів

Цей етап включає: збір інформації, докази авторства ( підтвердження авторства, дати створення, наявності договорів чи реєстрацій, листування, договірні документи, переписка з платформами (для підтвердження повідомлення та бездіяльності).

4. Подача позову до суду

Адвокати формують та подають позовну заяву і пакет доказів до відповідного суду, з дотриманням вимог до підсудності та юрисдикції.

5. Судовий процес

• Участь у судових засіданнях.
• Подання клопотань, відповідей, відзивів.
• Дослідження доказів (експертиза, технічні файли, цифрові дані).

6. Отримання рішення суду

• Отримання повного тексту рішення.
• Аналіз можливості апеляційного оскарження.
• Публікація та фіксація як прецедентного рішення для майбутнього захисту.

Як наслідок, послідовна правова стратегія може не лише зупинити порушення, а й забезпечити компенсацію моральної та матеріальної шкоди для клієнта.