Terms of Service проти проекту нового Регламенту ЄС

Наприкінці квітня 2016 року європейські інституції ухвалили та опублікували документ-звернення, у якому виразили занепокоєння з приводу бізнес-практик, прийнятних зараз серед онлайн-платформ і інтернет-посередників (платформи інтернет-реклами, торговельні майданчики, пошукові системи, соціальні мережі та платформи розміщення результатів творчості, різноманітні застосунки для спілкування, обміну програмним забезпеченням, платіжні системи тощо), їх ролі та частину у економічних системах спільного споживання (sharing economy).

Зокрема, швидкий розвиток інтернет-платформ унеможливив їх відповідність принципам, що лягли в основу регулювання для більш звичних форм телекомунікаційних сервісів — телебачення, радіо, телефонного зв’язку попередніх поколінь. Такий разючий контраст спостерігається навіть кінцевими споживачами: у випадку користування ОТТ-послугами і автори контенту, і їхні шанувальники часто нарікають на автоматизовані системи контролю, які блокують (або й видаляють) видаляють окремі твори чи облікові записи, часто без жодного пояснення. Таким чином порушується навіть право особи бути вислуханим; більше того, навіть якщо згодом провайдер послуг і поновить акаунт, компенсації він не пропонує. Чому?

У цьому звинувачують занадто односторонні публічні оферти та інші правила і умови користування сервісами. Споживачі послуг скаржаться, що з огляду на різку диспропорцію між реальним станом актуальності законодавства більшості країн і розвитком технологій (осягнення яких вимагає залучення експертів та обізнаності самих законодавців), великі платформи і паблішери схильні цілком законно перекладати всю відповідальність на користувача — навіть за випадки помилок у функціоналі сервісу чи технічні проблеми з забезпеченням приватності осіб (як-от недавній масштабний виток електронних адрес, який допустив Facebook).

Усі ці фактори серйозно впливають на бажання звичайних споживачів користуватися платформами і принципово ускладнює монетизацію для підприємців, дрібних і середніх компаній. Тому ЄС уже тривалий час готує декілька проектів правових актів, що суттєво обмежать платформи-посередники, які заробляють на Р2Р-моделях.

Минулого року прогримів GDPR; цю зиму та осінь у соцмережах оживлено обговорюють майбутню Директиву про авторське право. Цілком імовірно, що наступний акт Союзу, який викличе чимало нарікань від власників платформ-посередників та платформ-агентів стане якраз Регламент про послуги онлайн-посередників (Regulation on promoting fairness and transparency for business users of online intermediation services). ЄС лише почали масштабне пристосування своїх правових систем до нашого нового дивного світу — у багатьох комьюніке наголошується, що зараз особливу увагу законодавців притягує і Digital Single Market, тобто онлайн-комерція.

Новий Регламент захищатиме прозорість у роботі платформ-посередників і пошуковий систем та ефективну систему взаємодії постраждалих споживачів та інтернет-платформ. Враховувати положення цього Реламенту доведеться платформам, які співпрацюють з зареєстрованими у ЄС постачальниками контенту і покупцями або споживачами, що проживають або знаходяться у Союзі.

Зокрема, з моменту вступу Регламенту у силу платформи будуть зобов’язані попереджати своїх користувачів про плановані зміни у їхніх умовах користування або інших аналогічних документах не пізніше ніж за 15 днів.

Окрім цього, у випадку блокування або видалення облікового запису якогось користувача, який виставляє свої товари на маркетплейсі (або програмне забезпечення у магазині застосунків) платформа зобов’язана повідомити особу про свої дії, та надати їм обгрунтування.

Також необхідно вносити у правила користування положення, які вказують, як оцінюються якісь товари чи об’єкти, що продаються; якщо таку оцінку можливо змінити шляхом впливу (наприклад, купити додаткову рекламу своєму товару абощо) — про це теж необхідно зазначити у публічній оферті. Також слід постійно оновлювати ці положення.

Цікаво, що Регламент зобов’язує посередників чітко описувати правила, якими посередник керується, коли виставляє власні продукти на своїй же платформі-ринку, якщо при їх промотуванні такі продукти отримують більше привілеїв (особливе маркування, набагато вищу оцінку, більш зручне розташування чи рекламу тощо). Також у такому випадку треба буде попереджати, як використовуються персональні дані осіб, які до купування цього продукту чи об’єкту отримували від платформи інформаційні чи посередницькі послуги і вже надавали платформі свої дані.

Платформам також необхідно в умовах використання перераховувати законні, економічні або комерційні підстави заборони постачальникам продавати свої товари на інших платформах (на інших умовах або за іншою вартістю тощо).

Однак що найважливіше — Регламент зобов’яже платформи вибудовувати ефективні системи вирішення спорів та розгляду скарг, яка буде зручною та легкодоступною для постачальника контенту або товару. Скарги повинні розглядатися швидко, а скаржник — повідомлятися про результати розгляду скарги. Новинкою ж буде зобов’язання платформи щороку публікувати агреговані дані про процес розгляду скарг — скільки скарг було подано, предмет скарг, витрачений на їх розгляд час і результат розгляду. Також необхідно буде передбачити медіатора, який допомагатиме платформі владнати суперечки з постачальником контенту без звертання до суду.

Наразі це тільки проект, який чекає схвалення Радою ЄС. Однак інституції Союзу твердо налаштовані відновити баланс між дрібними місцевими компаніями і самозайнятими підприємцями та величезними глобальними (або просто впливовими) платформами, які сьогодні диктують свої правила розробникам і не погоджуються на перемовини.

Більшість публічних оферт платформ, що є власністю технологічних компаній, містять якісь (а можливо, і всі) пункти з переліку, який можна вичленити з Регламенту. Скоріш за все, публічна оферта багатьох компаній зміниться зі вступом у силу цього Регламенту. Можливо, користувачів скоро чекатиме ще одна лавина повідомлень про зміни у політиках компаній?