Спори ІТ компаній та Замовників ІТ продуктів. Практика.

Одним з поширених судових спорів у сфері ІТ є спір між Замовником та Розробником програмного забезпечення (ІТ компанією), в якому перший скаржиться на невиконання останнім умов договору.

Часто Замовник може скаржитись на зрив строків виконання робіт, збільшений кошторис або на те, що результат роботи не відповідає тому про що домовлялися сторони, а іноді і на все разом.

Сьогодні ми пропонуємо Вашій увазі три, на перший погляд схожі історії, кожна з яких, дійшовши до суду, розвивалася за різним сценарієм.

Історія перша або «Чи допоможе експертиза у ІТ спорі?»

 

Замовник та Виконавець підписали договір на розробку онлайн-додатку. Відповідно до умов договору Замовник сплатив Виконавцю авансовий платіж у розмірі 40% від суми договору, а Виконавець приступив до роботи.

В процесі виконання завдання Замовником вносилося дуже багато корективів до першочергового технічного завдання, що призвело до збільшення об’єму робіт, часу затраченого на їх виконання та бюджету проекту. Незважаючи на постійну участь Замовника у робочому процесі, подивившись на, майже завершену роботу, він вирішив, що онлайн-додаток більше йому не цікавий та подає до суду позов про стягнення з Виконавця авансового платежу.

В суді, Замовник каже, що пройшло багато часу, а виконано лише перший етап робіт, і взагалі «Виконавець займається своїми справами, а на нього увагу не звертає».

Виконавець в свою чергу отримавши позов, має своє бачення ситуації, що склалася, – «роботу виконано майже повністю, бюджет та час на виконання робіт  збільшився, але й функціонал у додатку також розширився, і саме за побажанням Замовника».

В процесі розгляду справи, суд зазначив, що для підтвердження факту виконання робіт потрібно надати Акти виконаних робіт, та відповісти на питання – яку частину робіт дійсно виконано. Актів виконаних робіт, як це досить часто буває, не було, так само, як і документальних підтверджень фактичного об’єму завдань, що завершені.

Виконавець, бажаючи підтвердити належне виконання робіт за договором, вирішив звернутись до експертної установи для проведення Комп’ютерно-технічної експертизи, завданням якої було визначити – чи виконана робота, і якщо так, то в якому об’ємі і в які строки. На момент проведення експертизи Замовник стверджував, що Виконавцем завершено лише перший етап робіт що складає всього близько 3% від загального обсягу замовлення.

В рамках експертизи ж було встановлено наступне:

• обсяг виконаних робіт складає не менше ніж 80% від запланованого обсягу, що був погоджений сторонами у договорі з урахуванням додатків, додаткових угод та технічних завдань до нього.

Як результат, у задоволенні позову відмовлено а Виконавець за допомогою грамотно вибудуваної стратегії захисту та вчасно проведеної експертизи відстояв право на законну оплату своєї праці та зберіг свою репутацію.

Незважаючи на вирішальне значення експертизи в зазначеній справі, невірним буде вважати її «панацеєю» в доказуванні факту виконання робіт, проте за відсутності доказів, що підтверджують їх виконання Комп’ютерно-технічна експертиза може допомогти довести вашу позицію у суді.

Важливо пам’ятати!

– будь-яку судову експертизу, в тому числі Комп’ютерно-технічну, має право проводити, виключно експерт атестований у відповідності до вимог Закону України «Про судову експертизу»;

– експертизу можна замовити ще до початку провадження справи у суді і подати її результати під час судового розгляду;

– експертизу може бути призначено судом, з власної ініціативи або за клопотанням сторони спору.

– у випадку виникнення проблем з вибором експертної установи, формуванням списку питань до експерта чи небажанням суду призначати експертизу необхідно звернутися до юриста.

Історія друга або «Без доказів справи не буде»

Ще одна історія починалася дуже схоже на попередню. Замовник подає позов на Виконавця до суду та вимагає розірвання договору на розробку сайту і стягнення коштів виплачених Виконавцю в якості завдатку.

На підтвердження своєї позиції, Замовник подає лише Договір на розробку сайту, першим етапом за яким, була розробка технічного завдання і твердження про те, що ніяких робіт Виконавцем не здійснено.

Виконавець, будучи впевненим в сумлінному виконанні своїх зобов’язань, подає до суду стоси (купи) технічної документації, величезний обсяг електронної переписки з Замовником, готове технічне завдання з усіма етапами робіт, та вказівками на те які з цих етапів вже виконано (розроблено технічне завдання), однак без жодного підтвердження факту передачі технічного завдання та результатів цих робіт Замовнику.

В той же час Замовник не погоджується та продовжує стверджувати: «нічого не знаю, нічого не отримував».

Розглянувши всі доступні матеріали, Суд дійшов до висновку, що не виключає можливості виконання робіт Виконавцем, проте за відсутності підтвердження факту їх передачі, робота чи її частина не може вважатися такою що виконана.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кінець в історії досить передбачуваний. Суд зазначає, що Виконавцем не подано ніяких підтверджень факту виконання хоч якогось з етапів робіт і приймає рішення розірвати договір та стягнути з Виконавця кошти виплачені йому в якості передплати.

З іншого боку, ця справа, могла піти зовсім іншим шляхом, якби Виконавець постарався трішечки більше і точно вказав, коли та яким чином він передав результати робіт і зміг надати документальні докази того, що Замовник отримав ці результати.

В договорі це могло б бути сформульовано якось на кшталт – «Виконавець передає результати робіт за кожним етапом в рамках договору шляхом завантаження таких результатів на ресурс Х». У випадку, якби Виконавець зміг довести факт такого завантаження, рішення суду могло б бути зовсім іншим.

Історія третя або «Виконуємо зобов’язання вчасно»

Виконавець та Замовник підписали договір про надання послуг з розробки програмного забезпечення. Відповідно до умов договору Виконавець повинен завершити роботи по договору за 1 місяць.

Роботи виконувалися в режимі постійного діалогу між Замовником та Виконавцем, і тому вихід кінцевого продукту відбувся з сильним запізненням. Коли, після завершення робіт Виконавець надіслав Замовнику Акти прийому-передачі виконаних робіт для підписання, Замовник без додаткових пояснень відмовився їх підписувати.

А через 5 місяців з моменту підписання договору Замовник подає на Виконавця до суду позов з вимогою про стягнення 220 000 гривень попередньої оплати за договором, мотивуючи свої вимоги фактом прострочення Виконавцем строків на виконання зобов’язань за договором. Варто зазначити, що ніяких претензій до самої роботи Замовник не пред’являє.

Виконавець, у свою чергу, стверджує, що розробку програмного забезпечення завершено, а строк порушено через постійне затягування процесу виконання робіт та нескінченний потік зауважень збоку Замовника і подає зустрічний позов, в якому просить стягнути залишок суми за договором у розмірі 410 000 гривень

Під час судового розгляду справи Замовник зазначив, що через надміру довге виконання роботи програмне забезпечення яке він замовляв, втратило для нього інтерес, і тому не має бажання приймати роботу, а хоче повернути гроші.

Суд в своєму рішенні зазначив, що «предметом договору є досягнення результату, яким є створення Виконавцем програмного забезпечення, що «повинно було неодноразово використовуватись Замовником в своїй діяльності»», а тому процес виконання робіт не є важливим, важливий лише результат.

Таким чином, посилаючись на положення частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України суд прийшов до висновку, що Замовник має право відмовитися від договору та вимагати повернення передплати, оскільки програмне забезпечення не було розроблене вчасно.

Виходить цікава ситуація, адже програмне забезпечення розроблене, передане Замовнику, а кошти за його розробку – повернуті. Це може означати, що всі виключні авторські майнові права на програмне забезпечення належатимуть Виконавцю. Але чи потрібні вони йому, чи використані якісь матеріали Замовника в розробці такого ПЗ, чи міститься в ньому конфіденційна інформація Замовника – це вже зовсім інша історія.

Варто зазначити, що розробникам програмного забезпечення потрібно бути уважними при розробці договорів за якими вони працюють, і визначати кожен етап робіт як завершену роботу яка закріпляється актами прийому-передачі виконаних робіт, а також прописувати гнучкі строки які можна легко коригувати.

 

Невеличкі висновки

Як можемо бачити, предмет спору може бути практично ідентичним, а відповідні судові рішення – діаметрально протилежними. Ситуація може значно ускладнитись, якщо сторони працюють в рамках гнучких контрактів або зовсім не узгоджують ні години на виконання завдань, ні проведення проміжних платежів.

Важливо пам’ятати, що у випадку конфлікту, обидві сторони будуть в першу чергу використовувати вигідні для них пункти договору, як важелі впливу. Якщо ситуація перейде в формат судового розгляду, кожній із сторін варто прикласти максимальні зусилля для доведення своєї позиції, надаючи відповідні докази та аргументи.

У випадку, якщо назріває конфлікт, а Ви до нього не готові кваліфікована допомога адвоката завжди допоможе вийти з складних життєвих перипетій.