Реферальний договір: кому, для чого, що містить
У реаліях сучасного бізнесу дуже важко створити успішний продукт без вливань у його популяризацію чи без активного пошуку потенційних користувачів. На жаль, на початкових етапах не кожна компанія має змогу сформувати власні відділи маркетингу чи продажів, забезпечити їх ефективне функціонування і при тому мати адекватне навантаження на спеціалістів. Альтернативно, іноді необхідно залучити додаткові ресурси паралельно до вже наявних. У відповідь на це і сформувався цілий сектор аутсорс послуг.
Ідея таких послуг полягає у тому, що компанія здатна розподіляти внутрішній людський ресурс на більш пріоритетні напрямки, наприклад, шляхом делегування завдань з просування та пошуку клієнтів спеціалізованим командам. Бонусом подібної моделі є можливість залучення декількох паралельних команд.
Проте такий підхід не позбавлений негативних аспектів. Одним з них є утворення додаткових ризиків витоку корпоративної чи конфіденційної інформації або використання даних не за призначенням. Однак належне юридичне оформлення подібних відносин здатне нівелювати зазначені ризики.
У цей момент на сцені й з’являється реферальний договір (eng. – Referral fee agreement). Договір є інструментом, за допомогою якого сторони можуть закріпити механізми взаємодії, алгоритми роботи з даними, фінансові аспекти, гарантії та засоби їх забезпечення, способи улагодження конфліктів тощо.
Наповнення може бути досить гнучким, що дозволяє сторонам відобразити специфіку відносин, продукту чи послуги. За більшістю показників реферальні послуги вважаються найбільш ефективними у поєднанні з ІТ галуззю (продажі програмного забезпечення, розробка веб-сайтів чи програмного забезпечення, онлайн комерція тощо). Хоча, фактично, такий договір може бути ефективним і за інших сценаріїв. Наприклад, коли йдеться про дрібні будівельні роботи, обслуговування техніки, послуги відеографа тощо. Однак незалежно від наповнення, каркас реферальних договорів буде мати спільні базові елементи.
Терміни та визначення
Вступом до змістовної частини будь-якого договору є терміни та визначення. Для ефективно спілкування необхідно розмовляти однією мовою, тобто вкладати однаковий зміст у слова та словосполучення. У контексті реферальних угодах ключовими є такі терміни:
- діючі особи (компанія, реферал, покупець);
- процеси (угода, представлення);
- ключові елементи домовленості (реферальна винагорода, ціна продажу).
Тонкощі полягають у тому, що розкриття зазначених термінів може значно вплинути на зміст та практичну реалізацію домовленості між сторонами.
Представлення — це момент, коли Реферал знайомить компанію з потенційним Покупцем у спосіб, визначений договором, з метою укладання в подальшому Угоди.
АБО
Представлення — це момент, коли Реферал передає Компанії контакті дані та зміст запиту потенційного Покупця у спосіб, визначений у договорі.
У першому варіанті наявність наміру потенційного клієнта укласти Угоду з Компанією є прямою вимогою. Відповідно, за інших обставин факту Представлення не буде. Такий варіант є доцільним, коли Реферальна винагорода спрямована на укладення конкретного договору, або якщо Реферал має попередньо довести спілкування з потенційним Покупцем до стадії близької до укладання угоди.
Приклад: «При замовленні використовуйте мій промокод…»
У другому випадку факт Представлення вимагає передачі контактних даних та запиту Покупця. За таких умов зміст запиту та наміри потенційного Покупця не мають значення, а подальші переговори у компетенції Компанії.
Приклад: «Переходьте за посиланням та оцініть асортимент…»
Предмет договору
Спрощено, розділі відповідає на запитання «Для чого ця угода?». Тобто іде стислий виклад змісту договору, ключові вимоги до сторін та важливі аспекти. Подальші розділи будуть тільки уточнювати та розширювати, та трактувати позиції закріплені у цій частині.
За даним договором Компанія доручає Рефералу, а Реферал погоджується з даним дорученням, стосовно пошуку та ідентифікації потенційних Покупців, проведення рекламних заходів та консультацій з метою подальшого Представлення їх Компанії, відповідно до умов даного Договору, а Компанія зобов’язується прийняти такі Послуги відповідно до даного Договору.
Виходячи з наведеного фрагмента, ми отримуємо приблизне уявлення про всі подальші пункти у договорі та у якому контексті їх потрібно розглядати.
У цьому розділі також є доцільним говорити про ключові обмеження, що покладаються на сторони. Наприклад, ексклюзивність може торкатись Реферала або одразу обох сторін.
Права та обов’язки сторін
Мета розділу — визначити та конкретизувати завдання для сторін в межах даної угоди. Значна кількість прав та обов’язків у договірних відносинах формуються по типу “дзеркала”. Тобто якщо за однією стороною закріплено певне право, то в другої сторони виникає відповідний обов’язок.
Компанія зобов’язана:
Оплачувати надані Рефералом Послуги, відповідно до цього Договору.
Реферал має право:
Своєчасно отримувати оплату від Компанії за надані Послуги, відповідно цього Договору.
Розділ не обмежується виключно “дзеркальними” положеннями. Інші положення передбачають закріплення свобод для сторін або передбачають наявність альтернативних шляхів виконання зобов’язань.
Реферал має право:
На власний розсуд визначати способи та методи надання Послуг.
Реферал має обов’язок:
Представити Компанії потенційних Покупців визначеними цим договором способами. Використання не визначених цим договором способів для Представлення вимагає попереднього узгодження з Компанією відносно кожного окремого Покупця.
Окрім більш класичних положень (винагорода, надання-прийняття послуги) в контексті Реферального договору існують норми характерні для даного типу угод. Наприклад, право відстрочити виконання договору до отримання Рефералом необхідної інформації про продукцію чи послуги Компанії, або право отримати доступ до клієнтської бази даних Компанії.
Порядок надання послуг
Мета розділу — визначити утилітарні аспекти договірних взаємовідносин. Це своєрідна інструкція, яка розписує алгоритми дії сторін. Інколи можлива наявність паралельних алгоритмів для різних умов.
Варіативність продуктів, послуг, обставин та механізмів взаємодії робить майже неможливим охопити всі можливі способи реалізації. Тому спробуємо визначити питання, на які мають відповідати положення у розділі.
Базові положення рефального договору |
|
Опціональні положення для ІТ галузі |
|
Питання лише окреслюють приблизний вектор та не є вичерпними. Коли мова йде про конкретний продукт чи послугу, зазначених вище “підказок” може не достатньо для опрацювання якісного алгоритму реферальної послуги.
Винагорода та порядок її обчислення
Цей аспект здебільшого визначає облікові періоди, механізми обчислення Реферальної винагороди, способи та терміни оплати послуги. Нікого не здивуєш, що за статистикою значна частина конфліктів у договірних відносинах, зав’язана або, як мінімум торкається цього розділу. Тому чіткість формулювань та прозорість у калькуляції є ключем для ефективних ділових відносин.
Реферальна винагорода становить десять відсотків (10%) від Ціни Продажу, але не більше ста семидесяти доларів США (170 доларів США) за кожну Угоду.
АБО
Реферальна винагорода становить п’ять доларів США (5 доларів США) за кожного унікального потенційного Покупця, що перейшов по реферальному посиланню.
Конфіденційність
Положення цього розділу мають чимале значення, особливо для компаній, у яких інформація є головною цінністю. Розділ охоплює корпоративну інформацію, дані співробітників, відомості про умови контракту, особисті дані Покупців тощо. Особливість Реферальних відносин передбачає досить велику кількість конфіденційної інформації. На додаток, особливість продукту чи послуги може генерувати дані, що відносяться до «чутливих» особистих даних. Наприклад, мова може йти про певні медичні захворювання, біометричні дані, місце знаходження, патерни пересування, етнічну чи національну приналежність. Таким чином, Реферал має дотримуватись підвищених заходів інформаційної безпеки або максимально анонімізувати взаємодію з потенційними Клієнтами та надалі гарантувати їх повне видалення.
Додатково є сенс прямо приписати у договорі, які категорії даних будуть у розпорядженні Рефералу, як з ними поводитись після надання послуги, які дані не вважаються конфіденційними чи корпоративними, що робити із не врегульованими угодою категоріями даних та інші аспекти інформаційної політики.
Відповідальність сторін
Попередньо договором були визначені права, обов’язки та алгоритми дій сторін за різних обставин. Хоча довіра і є одним з ключових факторів в укладенні договору, добре мати запобіжник від шкідливих дій, зловживань та потенційних конфліктів. Таким запобіжником і є положення про відповідальність сторін.
Сторони відповідають за порушення положень цього Договору відповідно до законодавства України.
Компанія виплачує Рефералу штраф у розмірі 1 мінімальної Реферальної винагороди за кожен день прострочення платежу в порушення пункту … Договору.
Сторони несуть особисту відповідальність за всі видатки, що вини можуть понести в ході виконання даного договору.
Зазначені положення поверхнево розкривають зміст розділу. Окрім санкцій за порушення паралельно розкривають гарантії, що надаються сторонам, які дії не можуть вважатись порушенням даного Договору, де проходить межа та якими повноваженнями наділені сторони.
Умовно можливо виділити такі блоки:
- Реферал не надає жодних гарантій щодо: …
- Реферал не буде:…
- Компанія має сплатити штраф за…
- Кожна Сторона повинна …
- Кожна Сторона несе відповідальність за…
- Кожна Сторона гарантує іншій Стороні, що: …
Форс-мажор
Вплив непереборної сили або Форс-мажор завжди має бути врахований у домовленості між сторонами. Відсутність врегулювання Форс-мажору автоматично може привести до того, що одна зі сторін буде відповідати за порушення умов договору навіть без наявності прямої вини з боку сторони.
В межах угоди поняття Форс-мажору потребує додаткової деталізації. Наприклад, йдеться про деталізований перелік подій, що до нього відносяться. Наповнення може бути досить гнучким, таким чином включення деяких категорій залежить від волевиявлення сторін.
Типово війни, епідемії захворювань, стихійні лиха, техногенні катастрофи або зміни у законодавстві конкретних країн що впливають на виконання Договору. Базово, сторони можуть включити будь-які події, що на їх розсуд виключають провину за невиконання умов договору та надають можливість одностороннього розірвання угоди.
У випадку, коли обставини непереборної сили (форс-мажор) триватиме довше одного (1) місяця, обидві сторони мають право розірвати даний Договір в односторонньому порядку. Розрахунок має бути виконаний за фактично наданий об’єм Послуги.
Вирішення спорів
Усюди, де йдеться про взаємодію двох і більше сторін, залишається вірогідність конфліктів. За замовчування сторони намагаються максимально облегшити та прискорити вирішення спорів. З цією метою в угоді закріплюється декілька шляхів улагодження спорів у формі такого собі гайду коли та куди звертатись.
Сторони зобов’язані робити все можливе для вирішення спорів щодо виконання та тлумачення Договору та всіх його невід’ємних частин шляхом переговорів.
Логіка пріоритетності шляхів вирішення: від простого та менш вибагливого і до комплексних, складних процесів. Тому спочатку буде йти спроба мирного урегулювання шляхом переговорів. Якщо переговори провалились або сторони не дійшли повної згоди, то далі сторони можуть домовитись на позасудове вирішення конфліктів із залученням третіх осіб, наприклад медіація чи арбітраж. Вирішення ж конфліктів у судовому порядку залишається останнім заходом.
Висновки
- Реферальний договір – сучасний та ефективний інструмент ведення бізнесу.
- Гнучкість реферального договору дозволяє ефективно використовувати його в ІТ сфері та за її межами.
- Договір не має універсальної формули, а свобода укладання договору дозволяє розробити кожний його елемент відповідно до потреб та обставин.
- Угода націлена розширити можливості Компанії шляхом залучення зовнішніх ресурсів.
- Сторони мають вкладати однаковий зміст у положення договору та не допускати подвійного трактування.
- Права та обов’язки сторін не мають містити суперечностей та повинні складати єдину картину.
- Алгоритм дій сторін має бути максимально деталізований, а ситуації, коли сторона може діяти на власний розсуд, визначені.
- Опрацювання ключових аспектів та деталізація положень договору значно нівелює ризики, однак не виключає їх.
- Сторони вільні самостійно визначити шляхи врегулювання конфліктів та одразу визначити санкції за порушення умов договору.
- Головна цінність у таких відносинах — інформація. Положення щодо інформаційної безпеки мають ключове значення не тільки для Компанії чи Реферала, але і для потенційних Покупців.
Владислав Тамашев
Cybersecurity lawyer