+380442055410 a@legalitgroup.com м. Київ, вул. Пимоненка, 13

Правові базиси для смачних стартапів

Їжа вирощена на полі і їжа, яка виготовлена в лабораторії.

«З правової точки зору, поняття тотожні чи ні?»

Це питання важливе, так як споживачі хочуть вживати здорову їжу по всьому світу, при цьому уберегти себе від можливого споживання генно модифікованих організмів та штучних елементів. Виробник або продавець, заявляючи, що його продукція є органічною та екологічною, бере на себе відповідні зобов’язання.

За даними, опублікованими компанією «GFK  Україна», в країнах ЄС від 65 до 85% покупців хочуть від бренду екологічної відповідальності. У Китаї подібні вимоги висувають 80% споживачів, в США – 66%. Всі ці показники – відображення глобального тренду зростання затребуваності до більш натуральних продуктів. Він став наслідком урбанізації.

В зв’язку з цим, Виробнику потрібно прикладати максимум зусиль аби процес виготовлення або вирощування продуктів харчування був законним. Саме тому, для виробників здорової їжі, перш за все, потрібно створити правове підґрунтя для провадження такої діяльності, тобто провести такий собі compliance research (дослідження на відповідність із законодавством), щоб розуміти, що ваше морозиво, надруковане на 3-D принтері відповідає всім відповідним нормам ГОСТ, ДСТУ, ISO, GMP, HACCP та іншим міжнародним стандартам що стосуються якості та безпеки  продуктів харчування. Потрібно підходити кейсово і ключовим тут буде:

  • Вимоги до такого класу продуктів відповідно до законодавства

  • Відповідність продукції заявленим виробником умовам та характеристикам (адже у протилежному випадку – можуть мати місце ознаки введення споживачів в оману).

Так, наприклад, вирощуючи полуницю в своїй лабораторії, вам, як виробнику, потрібно зосередитися на тому, щоб отримати відповідні сертифікати якості на плодово-ягідну продукцію та позиціонувати її як ЕКО продукцію. Для цього потрібно:

  • Забезпечити можливість того, щоб всі матеріали, обладнання та продукти, які ви застосовуєте у виробництві, вам були поставлені належної якості і у разі виявлення таких дефектів, ефективно та швидко їх усунути;

  • Створити всі умови, щоб всі процеси, які вами здійснюються, не створюють небезпечних факторів, що зможуть вплинути на кінцевий продукт;

  • Створити або імплементувати систему екологічного менеджменту і систем безпеки.

 

Також можуть виникнути питання, які стосуються тваринницької продукції.

Так в Австрії, як в одній із самих розвинених країн світу, на фермерських товариствах використовується механізм вживляння мікрочіпів в організм корів і такий девайс дає можливість власнику слідкувати за станом здоров’я тварини та відслідковувати вміст хімічних речовин в організмі.

З правової точки зору, можуть виникнути питання:

  • наскільки такий механізм впливає на стан готової продукції?.

  • чи має виробник вказувати на етикетці інформацію про такі чіпи, коли продає молоко?

Всі ці питання є в «зоні ризику» для Виробника, тому потрібно забезпечитися гарантіями якості матеріалів, з яких виготовляються чіпи, а також отримати від розробників таких чіпів гарантії, що діяльність таких чіпів не впливатиме на якість органічної продукції. І як наслідок, те ж саме вам потрібно обґрунтовано гарантувати кінцевому споживачу.

Інший випадок, можна продемонструвати – це так зване штучне м’ясо.  В цьому випадку поняття м’ясо і тварина не співвідносяться.

Ризиків для виробника такого продукту може виникнути безліч, так як постають питання:

  • впливу такого продукту на людське здоров’я;

  • співвідношення штучного м’яса з натуральним.

  • гарантії та відповідні попередження та інформація для споживача

Багато таких прикладів слугують тому, що ми починаємо усвідомлювати, що без «штучної» їжі майбутнє не можливо, в той час як з іншої сторони, щоб організувати виробництво такої їжі а також продавати її в законному руслі, зокрема в Україні, потрібно в тому числі, серйозно підходити і до правових питань.

Лишилися питання?

Запитуйте