Практика вирішення спорів в IT-сфері
Спори в IT стають дедалі актуальнішими, а судова практика в цій сфері розширюється.
У зв’язку із цим виникає чимало запитань.
Чи діють в Україні NDA та Non-compete?
Які ризики можуть очікувати внаслідок замовлення розроблення софту? А що з доменнимиспорами? Чи можна стягнути упущену вигоду з недобросовісного виконавця? Про практику вирішення таких IT-спорів українськими судами й поговоримо в статті.
Non-disclosure agreement
Часом можна почути, що NDA в Україні не діють. Звернемося до судової практики, щоб з’ясувати,чи це правда.
1. Виконавець розголосив інформацію – виконавець сплачує штраф
За обставинами справи між компанією і ФОП було укладено договір послуг (консультаційної діяльності у сфері інформатизації) з умовою про обов’язок нерозголошення конфіденційної інформації. ФОП, на думку компанії, порушив цю умову.
Водночас компанія-позивач надала відповідні докази: паперові копії електронних листів, які відповідач надіслав третім особам (зокрема, своїй дружині) зі своєї робочої електронної пошти. У цих листах містилася конфіденційна інформація, про що ФОП безпосередньо повідомляв осіб,яким надсилав листи.
Таким чином, факт розголошення було доведено.
Крім того, важливо звертати увагу на вимоги ГПК України щодо електронних доказів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 96 цього Кодексу
електронними доказами, зокрема, є:
– електронні документи (у тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо);
– вебсайти (сторінки);
– текстові, мультимедійні та голосові повідомлення;
– метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.
Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам’яті, мобільнихтелефонах тощо), серверах, у системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (у тому числі в мережі Інтернет).
(справа № 914/2231/18 від 24.05.2019 р.; Господарський суд Львівської області)
Тож NDA в Україні діють, проте, звісно, за певних умов. Про них і поговоримо в контексті таких справ.
2. Деталізація NDA
Важливим інструментом, який забезпечує дію NDA, є його деталізація. Прикладом може слугувати спір, за яким компанія подала позов до ФОП. Попередньо між компанією й ФОП було укладено договір на розроблення програмного забезпечення з умовою про заборону поширення конфіденційної інформації. Цю умову ФОП, на думку компанії, порушив.
Так, ФОП за час роботи в компанії отримав усю конфіденційну інформацію про внутрішні процеси організації та діяльності компанії, а після виконання своїх обов’язків за договором став співзасновником іншої компанії. На думку позивача, відповідач використав цю інформацію для власних цілей. Ба більше, вебсайт компанії відповідача був схожим на вебсайт позивача.
Проте факт розголошення доведено не було. Суд установив, що:
– компанія не надала відомостей про офіційну легалізацію нової компанії відповідача за законодавством будь-якої країни;
– позивач самостійно на своєму сайті розмістив публічно доступне портфоліо зі списком клієнтів. А тому така інформація не може бути конфіденційною;
– за умовами договору між сторонами взагалі не було встановлено обов’язку відповідача на розроблення саме портфоліо компанії.
Тож варто досить докладно прописувати NDA.
(справа № 922/4148/19 від 28.05.2020 р.; Господарський суд Харківської області)
3. Чи є конфіденційною інформація, що розголошується?
У наступній ситуації між компанією й ФОП укладено договір підряду на роботи з комп’ютерного програмування з умовою про конфіденційність.
Компанія-позивач указувала на порушення ФОП положень щодо конфіденційності, оскількиостанній розголосив таку інформацію на сайті.
Проте факту розголошення саме конфіденційної інформації доведено не було. Суд установив, щотака інформаціє не є конфіденційною в розумінні договору, бо перебуває в публічному доступі вмережі Інтернет.
Тому, якщо ви розміщуєте будь-яку інформацію у відкритому доступі, її вже за замовчуванням не може вважати конфіденційною.
(справа № 910/2006/20 від 24.06.2020 р.; Господарський суд міста Києва)
Non-compete agreement
Щодо NCA в Україні точаться дещо інші суперечки: чи законна взагалі така угода за національним законодавством? Розглянемо кілька кейсів, щоб з’ясувати думку судів.
Кейс № 1
Компанія подала позов проти колишнього працівника, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він порушив умови трудового договору щодо неконкуренції. При цьому працівник, ще працюючи вкомпанії, створив нову компанію, основні види діяльності якої збігаються з видами діяльностіпозивача.
Суд першої інстанції позов задовольнив, але суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку, указавши, що положення про неконкуренцію суперечать українському законодавству. При цьому
суд посилався на приписи ст. 43 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. А згідно зі ст. 9 Кодексу законів про працю України
умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними. Суд касаційної інстанції погодився із зазначеним рішенням.
(справа № 191/215/14-ц від 18.08.2014 р.; рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області)
Кейс № 2
У 2019 році польська компанія подала до Господарського суду Львівської області позов до ФОП. Збоку ФОП позивачу були надані послуги підтримки, супроводу й оптимізації програмного забезпечення.
Однією з підстав для позову було порушення відповідачем положень про неконкуренцію, недопущення конфлікту інтересів. За умовами договору виконавець зобов’язався під час співпраці не надавати послуги у сфері інформатизації іншим особам, не виконувати роботу, визначену договором, для власних потреб, не співпрацювати з клієнтами замовника (у тому числі впродовжодного року після завершення дії контракту).
Так, компанія-позивач у суді намагалася довести, що ІТ-фахівець співпрацював із клієнтом замовника, надаючи йому послуги, аналогічні до вказаних у договорі.
Суд відхилив таку вимогу й постановив, що обставини вчинення неконкуренції не доведено. Аспівпрацю ІТ-фахівця з клієнтом позивача розцінив як надання певних консультаційних послуг.
(справа № 914/2231/18 від 24.05.2019 р.; Господарський суд Львівської області)
Тому NCA в Україні на сьогодні в чистому вигляді не працюють, оскільки порушують положення ст. 43 Конституції України й трудове законодавство.
Розроблення софту
Якщо ви коли-небудь стикалися з договорами на розроблення софту, вам, безумовно, може бути цікаво, яке ж підводне каміння можуть таїти наслідки такої співпраці. Розглянемо кілька потенційних ситуацій.
Кейс № 1. Недобросовісний виконавець
Уявімо: клієнт і ФОП-виконавець уклали договір із розроблення програмного забезпечення.Виконавець отримав аванс, але після цього надсилає лист клієнту, у якому повідомляє про розроблення складнішого, ніж було передбачено, програмного продукту, а отже, замовнику необхідно доплатити.
Що робити замовнику? Він може звернутися до суду з позовом про стягнення з виконавця авансового платежу внаслідок неналежного виконання останнім умов договору.
І, найімовірніше, суд задовольнить такі позовні вимоги.
Адже, якщо в договорі визначено чітке технічне завдання, необхідно виконувати саме його, а не сповіщати, що все набагато складніше, коли кошти вже були сплачені.
Кейс № 2. Порушення строків
Знову ж таки між замовником і виконавцем укладено договір на виконання робіт із розроблення програмного забезпечення. Проте виконавець порушує строки виконання робіт, а внаслідок такого тривалого невиконання робота за договором втрачає інтерес для позивача.
У цьому разі варто звернутися до ст. 612 ЦК України: виконавець може бути визнаним таким, що прострочив виконання зобов’язання.
Отже, зобов’язання необхідно виконувати належним чином відповідно до умов договору та вчасно (ст. ст. 526, 530 ЦК України,
ч. 1 ст. 193 ГК України).
Звісно, такими ситуаціями ризики не вичерпуються, але й передбачити все, на жаль, неможливо.
Упущена вигода
Такі спори, можливо, не настільки очевидні для IT-сфери, але також можуть виникати. Розглянемо кілька справ із протилежними рішеннями.
У першому випадку компанія подала позов до суду проти свого працівника. Підставою позову було порушення (на думку компанії) працівником умови угоди про конфіденційність між ним і компанією шляхом розголошення працівником конфіденційної інформації невизначеному колу осіб на своїх особистих сторінках у соціальних мережах.
Унаслідок таких дій працівника один із замовників позивача відмовився співпрацювати з ним,розірвав договір із компанією, і, як наслідок, остання не отримала кошти, які мала би отримати за угодою з контрагентом.
У цій справі було доведено упущену вигоду, оскільки позивач втратив реальну можливість отримати конкретну суму коштів унаслідок неправомірних дій відповідача.
(справа № 757/17647/19-ц від 20.05.2020 р.; Печерський районний суд міста Києва)
В іншому випадку компанія подала позов до суду проти ФОП, з яким компанія попередньо уклала договір щодо розроблення сайта. На думку компанії, ФОП не виконав умови договору, унаслідок чого компанія не мала змоги донести інформацію про власну продукцію до своїх клієнтів. Останні не були обізнані щодо її товарів і не здійснювали замовлення послуг, що спричинило неотримання запланованого доходу позивачем.
Проте в цій ситуації упущену вигоду доведено не було. Суд установив, що позивач не обґрунтував і не надав доказів наявності причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками компанії. (справа № 910/12293/16 від 12.08.2016 р.; Господарський суд Вінницької області)
Отже, для того щоб успішно стягнути з виконавця упущену вигоду, необхідно довестичотири складові:
– неправомірність поведінки особи;
– наявність шкоди;
– причинний зв’язок між попередніми елементами;
– вину особи.
Ба більше, потрібно довести, що:
– такі неодержані доходи не є абстрактними;
– тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною й достатньою причиною, яка позбавила позивача отримати прибуток.
Доменні спори
Стають популярними сьогодні й доменні спори.
Наприклад, у 2017 році компанія Coca-Cola стверджувала, що на сайті за доменним іменем “coca-cola.ho.ua” було здійснено незаконне використання її торгових марок. Так, назва доменного імені”coca-cola.ho.ua” була схожа до ступеня змішування зі знаком за свідоцтвом і з добре відомоюторговою маркою “COCA-COLA”.
За результатами справи компанія відсудила доменне ім’я “coca-cola.ho.ua” на підставі того, щодоменне ім’я схоже до назви торгової марки Соса-Соlа, до ступеня змішування.
У мотивувальній частині суд зазначив усі найпоширеніші підстави для передання доменного імені,оскільки:
– використання в доменному імені позначення, схожого до чужої торгової марки настільки, що їхможна сплутати;
– використання на інтернет-ресурсі позначення, схожого до чужої торгової марки настільки, що їхможна сплутати;
– товари, які пропонували до продажу на інтернет-ресурсі, є спорідненими з товарами компанії Соса-Соlа;
– використання доменного імені вказувало на зв’язок із компанією Тhе Соса-Соlа Company.
Таким чином, якщо під час реєстрації доменного імені його можна визнати таким, що є схожим до ступеня змішування, краще докласти трохи зусиль і зробити його більш унікальним, ніж ризикувати втратити свій домен у майбутньому.
(справа № 760/10914/16-ц від 20.03.2017 р.; Солом’янський районний суд м. Києва)
В іншій схожій справі суд урахував наявність свідоцтва на знак для товарів і послуг та прийняв рішення, яким зобов’язав розпорядника доменного імені здійснити переделегування спірногодоменного імені на користь позивача у справі.
Тож торгова марка має пріоритетне значення над доменним ім’ям під час вирішення спору.
(справа № 757/50935/16-ц від 07.08.2018 р.; Печерський районний суд м. Києва)
Висновок
Спори в IT-сфері багатогранні й можуть виникати з різних підстав. Проте, на жаль, варто зазначити,що на сьогодні практика вирішення конфліктів у цій сфері ще досить неоднозначна.
Таким чином, кожен окремий випадок – унікальний, а тому й підхід до кожної справи повинен бути індивідуальним.
