Клієнт не платить за IT послуги. Юридичні важелі впливу.

Момент, коли розробник розуміє, що клієнт не бажає заплатити за отримані  IT послуги може наступити несподівано. Навіть, якщо цьому передували як довгі та довірчі відносини із замовником або ж початок нової перспективної співпраці.

За таких обставин постає питання, як ефективно діяти розробнику, щоб вплинути на невідповідального замовника для отримання належних коштів за договором?

Інструменти впливу насправді є, і це зовсім не історія про необхідність одразу звертатися до суду, але і суди ми не оминемо у статті. Юристи вбачають необхідність використання алгоритму досудового врегулювання спору задля повернення оплати за надані.

Перш за все, почнемо із розуміння місцезнаходження суб’єктів правовідносин та їх складом.

Де знаходиться наш замовник?

За загальною практикою усіх учасників правовідносин за договором про надання IT-послуг ми можемо поділити на три категорії в залежності від місця їх юридичної реєстрації.

Перший випадок може стосуватися тільки українських суб’єктів, коли їх юридичний статус місцезнаходження визначений на території України.

Друга опція виникає у правовідносинах, які вже можуть мати у своєму складі одного українського суб’єкта, а інший може бути зареєстрований в іншій країні.

Третій варіант договору укладається між двома суб’єктами, які зареєстровані в іншій юрисдикції ніж Україна.

 

Які організаційно-правові форми суб’єктів за договором про надання IT послуг?

Хто може виступати суб’єктом? Ми розглядає два найбільш поширених варіанта:

ФОП та ТОВ є найпоширенішими сторонами для українських розробників в силу швидкості реєстрації, ведення документації та ще деяких інших питань податкового навантаження. Щодо іноземного досвіду, то якщо, наприклад, у вас буде контрагент зі Сполученого Королівства Великої Британії, то вони також мають аналогічні організаційно-правові форми. Це sole trader, Limited Liability Partnership (LLP), Public company limited by shares та інші.

 

Коли визначились із складом суб’єктів та зрозуміли місця їх реєстрації, переходимо на етап вироблення стратегії дій.

Тут для розробника потрібно зробити велику роботу із інформацією, її систематизацією та розуміння своєї кінцевої мети дії у правовідносинах, які склалися із замовником IT послуг. Тому поступово виконуємо такий алгоритм дій:

 

    • проводимо «research» ситуації та систематизацію інформації

Це один із найфундаментальніших кроків, який буде визначати усі подальші дії розробника на шляху до повернення коштів. Спочатку має місце збір усіх доказів. Тут перелік можливої інформації є повністю відкритим і не обмежується тільки наявним договором. Збираємо та додаємо до пулу всіх обставин справи як будь-які додаткові угоди (за наявності), акти прийому-передачі, інвойси, так і неофіційне листування. З юридичної точки зори, усе це має повністю фіксувати правовідносин, які склалися між сторонами з моменту їх виникнення до точки спірної ситуації. Потім уже має здійснюватися «research», який вже має своїм змістом роботу над систематизацією.

Варто звернути увагу, що не дивлячись на те, що з першого погляду будь-яка ситуація про несплату за IT послуги це історія про договір, проте існує багато нюансів, які можуть бути корисними для досудового врегулювання спору. Про це варто пам’ятати та не нехтувати будь-якою інформацією, яка стосується справи.

 

  • визначаємо ключові обставини справи, для вироблення майбутньої стратегії

Після зібрання та аналітики усієї інформації варто перейти до виокремлення тих ключових обставин, які будуть мати значення для повернення коштів. Наприклад, фіксація направленого інвойсу на визначену договором електронну пошту замовника має значення для справи. Відіграє свою певну роль і документальне закріплення передачі результатів робіт замовника. Проте смс-повідомлення менеджера клієнта, що зустріч по проекту переноситься із 12-години на 17-ту може взагалі не нести змістового навантаження або мати значення лише в певних контекстах.

 

  • обираємо стратегію дій

Коли ми визначили усі обставини справи, документально підкріпили такі обставини (або виявили, що якогось переліку документів не вистачає), то має місце робота над стратегією дій.

Стратегія завжди обирається виходячи із основної задачі для розробника – повернути належні йому кошти,  та інших додаткових, наприклад, зберегти дружні відносини із замовником для можливості майбутньої співпраці із надання IT послуг. Саме тому тут на допомогу приходить той інструментарій юридичних порад, який може допомогти спонукати клієнта до належного виконання свого обов’язку щодо оплати.

 

Ми виділяємо наступне:

 

Тепер розглянемо такі інструменти докладніше.

 

  • «Kind Talks» – це історія про дружню бесіду по телефону, відео-дзвінок або оффлайн зустріч. Можливості для спілкування обираємо виходячи із місцезнаходження нашого контрагента, його представників чи інших обставин справи.
    Мета: дружньо донести до свого замовника про «непорозуміння», яке сталося щодо оплати.

 

На зазначеному етапі ми не виставляємо юридичних прямих претензій, ми лише доводимо до відома нашого контрагента про факти неплатежі по договору, для спонукання його до дій щодо урегулювання ситуації. 

                                                                                                            

  • «Дружній лист» – документ, який містить інформацію про правовідносини, які склалися і фіксує юридичний факт заборгованості. Важливо звернути увагу, що це не претензія і там не буде прямих вимог негайної оплати із погрозою звернення до суду.

Мета: документально зафіксувати позицію розробника про занепокоєння щодо несплати за IT послуги.

 

  • «Адвокатський запит» – інструмент, який передує поданню претензії, покликаний на збирання доказів та може бути дієвим та результативним на території України.

Адвокатський запит буде необхідний у разі отримання необхідних доказів, інформації, яка має бути використана в подальшому для підготовки претензії.

Мета: отримати усі необхідні документи, які можуть мати значення як підготовки претензії, так і використовуватися у можливому судовому спорі.

 

  • «Претензія із вимогою» – повноцінний документ, який передує судовому розгляду справи і націлений визначити перед замовником юридичній підстави щодо стягнення коштів належним розробнику за договором. Має у своєму змісті повноцінну вимогу щодо здійснення оплати за договором.

Мета: останній, перед зверненням до суду, інструмент, який може спонукати контрагента здійснити оплату за договором.

 

  • «Суд» – орган, який уповноважений розглянути спір по суті та визнати за замовником обов’язок виплатити належні розробнику кошти.

Мета: отримати рішення суду (арбітражної установи) для подальшого примусового стягнення коштів із замовника.

 

Останній інструмент для стягнення коштів за IT послуги має також свої особливості.

 

По-перше, потрібно визначити де саме суб’єкти будуть вирішувати свій спір.

 

У який суд звертатися замовнику?

Обраний суд (або арбітражна установа), який буде здійснювати правосуддя та фіксувати законне право розробника на отримання коштів, залежить від умов договору між сторонами. Мова йде про наявність визначеної замовником та розробником органу для розгляду спорів, які виникають із договору. 

 

По-друге, обрати відповідну судову установу.

 

Загалом ми можем виділити наступні опції для можливого розгляду спору:

  • українські національні суди;
  • постійно діючі арбітражні інституції (наприклад МКАС при ТПП України);
  • арбітраж «ad hoc» (наприклад за Регламентом ЮНСІТРАЛ);
  • місцевий суд іноземної держави.

 

У разі розгляду спору українськими національними судами, то такі спори підпадають під юрисдикцію господарських судів України. Так, статею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності.

Розгляду справ у постійно діючих арбітражних інституціях передує погодження сторонами відповідного арбітражного застереження. Сторонами має бути визначена у договорі як офіційна назва постійно діючої інституції, так і відповідно обраний регламент, за яким можливий спір має бути розглянутий. Наприклад, це може бути Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, Міжнародний арбітражний суд ICC, Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма та інші.

Арбітраж «ad hoc» має інший підхід ніж попередній приклад, адже це різновид арбітражу який  створюється сторонами для розгляду конкретного спору. Найбільш універсальним документом, що регулює функціонування арбітражу «ad hoc» (якщо сторони не домовилися про інший порядок) є арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ.

Розгляд справ місцевими судами іноземних держав, також може мати місце, проте ми маємо зазначити, що передбачення такої умови у договорі для розробника завжди несе можливі додаткові витрати на залучення іноземних юристів/адвокатів, які будуть мати повноваження на представлення інтересів розробника в іноземному національному суді.

 

Тепер розглянемо як усе це може відбуватися на практиці.

 

Кейс за договором про надання IT послуг

Візьмемо ситуацію, коли українська ТОВ укладає договір про надання IT послуг із компанією із Сполученого Королівства Великої Британії.

 

Предмет договору між сторонами визначений наступним чином:  

«…Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується надавати послуги з розробки програмного забезпечення та об’єктів дизайну, що описані у відповідному Додатку до цього Договору на умовах, що визначені цим Договором…».

 

Умови про обрання права договору:

«…Цей Договір повинен тлумачитися та виконуватися відповідно до законодавства України…».

 

Арбітражне застереження визначено:

«….Усі Спірні питання, що виникають з цього Договору або пов’язані з ним, які спочатку не можуть бути вирішені відповідно до п. 12.2. цього Договору, повинні передаватися будь-якою із Сторін на розгляд та остаточне вирішення у  Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України…».

 

Таким чином  у даному випадку ми бачимо, що розробник бере на себе зобов’язання щодо розробки програмного забезпечення та об’єктів дизайну, договір укладений за український правом, але із арбітражним застереженням.

 

Як може діяти розробник у даному випадку, якщо замовник не буде оплачувати надані за договором IT послуги ?

У разі, якщо не подіяли усі попередні інструменти із категорій «Kind Talks», дружній лист або претензія із вимогою, то залишається відповідне звернення до суду. Перевіряємо договір, розуміємо куди потрібно звертатися. Звертаємося із позовом до відповідної установи. У разі, коли розробник отримає рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України на його користь, то його вже очікує процедура легалізації рішення у Сполученому Королівстві Великої Британії для можливості стягнути кошти за договором.

 

Яким чином це необхідно робити?

Міністерство юстиції України у своєму роз’ясненні від 07.05.2010 року №26-50/284 «Щодо порядку визнання і виконання за кордоном рішень Міжнародного», зазначило:

«… Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року не передбачає визначення Державами-учасницями Центральних органів з метою надання сприяння у передачі клопотань заінтересованих осіб про визнання та виконання арбітражних рішень на території інших Договірних Сторін. Тому клопотання та додані до нього документи зацікавлена сторона самостійно направляє до компетентного органу держави, на території якої необхідно визнати та виконати арбітражне рішення…».

 

Тобто у даному випадку, на розробника, який отримав рішення на свою користь очікує процедура стягнення коштів відповідно до законодавства іншої країни, що породжує додаткове задіяння юристів/адвокатів з іншої юрисдикції.

 

Тож як висновок із усього матеріалу ми маємо отримати відповідь на запитання:  «Як отримати належні кошти за договором?».

 

Відповідь є, але не одна, а з урахуванням багатьох обставин справи.

  1. Дуже важливо передбачити у договорі умови, які убезпечать розробника у питаннях оплати за надані IT послуги ще на начальному етапі виникнення правовідносин. Це напевно, одне із найголовніших умов для зменшення ризиків по оплаті.
  2. Усі способи досудового врегулювання спору мають бути задіяні для того, щоб переконати контрагента здійснити оплату або через надану претензію запевнити замовника в своїй позиції здійснити відповідну оплату.
  3. Стягнення коштів за договором про надання IT послуг за рішенням, яке прийнято господарським судом в Україні може бути передбачено через процедуру звернення до державного чи приватного виконавця в Україні.
  4. У разі прийняття рішення арбітражною інституцією про визнання права виконавця на отримання сум за договором, то наступним кроком буде звернення рішення до виконання в порядку передбаченого законодавством країни знаходження вашого клієнта.

 

Таким чином, ми ще раз звертаємо увагу, що найбільш важливий інструмент юридичного впливу на замовника щодо оплати послуг може бути закріплений ще на етапі укладення договору. Саме детально опрацьований договір визначає вектор усіх майбутніх правовідносин розробника та замовника. Тут потрібно уважно розуміти та передбачати усі майбутні ризики.

Якщо ж ситуація склалася так, що договір вже підписаний і момент затримання/відмови від оплати наступив, то має місце ряд досудових дій розробника для врегулювання спору. Серед таких напрямків активностей є «Kind Talks» із замовником, який не платить, дружній лист до нього або підготовка вже конкретної претензії із вимогою щодо оплати.

Судовий розгляд є останньою стадією, яка вимагає більше часу, ґрунтовної підготовки та матеріальних витрат. Зокрема, судовий розгляд використовується як наслідок ігнорування замовником усіх досудових можливостей для вирішення спору. Саме тому, для того, щоб вступати в будь-який процес або вже займатися процедурами виконання рішення, потрібно максимально ефективно використати усі наявні юридичні важелі впливу на попередніх етапах. Та не менш важливим залишається уважне ставлення до укладання договорів про надання IT послуг.

 

 

 

 

    Первинна консультація по ІТ праву у твоєму кейсі. Не зволікай ;)Твоє запитання ІТ юристам


    Отримуй сповіщення про нові статті :)