Досудове врегулювання спорів в ІТ: інструменти та практика

Уявімо ситуацію, Ви підписали договір на розробку софту, проте в процесі виконання свого завдання зіткнулися з порушенням умов договору контрагентом.

Варіантів порушення може бути безліч:

• несплата винагороди по договору та прострочення оплати;
• порушення строку надання інформації необхідної для виконання умов договору, що призвело до матеріальних втрат чи упущеної вигоди;
• нецільове використання наданих спеціалістів (у випадку підписання out staff договору) і претензії, що вони зробили щось не так (дуже спірний кейс);
• розголошення конфіденційної інформації;
• порушення прав інтелектуальної власності;
• порушення умов захисту персональних даних;
• інше 🙂

Об’єднує ці ситуації той факт, що постає питання, що робити зараз та які дії вчиняти: – йти до суду, чекати, вести перемовини?

Претензія та договір

В дійсності всі названі способи, окрім безцільного очікування, є дієвими в тій чи іншій мірі, і в кожній індивідуальній ситуації теоретично можуть спрацювати.

Проте, незалежно від того яка ситуація склалася, в першу чергу, при її виникненні, потрібно переглянути сам текст договору.

Господарський процесуальний кодекс зазначає, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов’язковими згідно із законом.

Щодо випадків коли пред’явлення претензії є обов’язковим згідно до закону, важливо зауважити, що для договорів про надання послуг та договорів підряду, які зазвичай, підписуються розробниками ІТ-продуктів законом не передбачено вимоги вживати заходи досудового врегулювання спору.

Залишається регулювання за договором і тут є декілька варіантів розвитку подій:

• в договорі взагалі не прописаний порядок досудового врегулювання спору;
• в договорі прописаний порядок врегулювання судових спорів в загальних фразах, наприклад, – «перш ніж звернутися до суду сторони зобов’язуються вжити заходів досудового врегулювання спорів», чи, – «сторона яка вважає, що її права за договором порушені, перш ніж звернутися до суду, зобов’язана надіслати іншій стороні мотивовану претензію»;
• в договорі прописаний чітко регламентований порядок досудового врегулювання спорів, з чітким зазначенням того, що повинно бути прописано в претензії, в якому вигляді вона надсилається, порядок надання відповіді на претензію та відповідальністю за ненадання відповіді на претензію.

Яка ж різниця між цими варіантами?

Принципова різниця полягає лише в тому, є у Вас обов’язок вживати заходів досудового врегулювання спору чи ні.
З неочевидного, потрібно розуміти, що чим чіткіше прописаний порядок написання претензії та відповіді на неї тим більшу відповідальність при її отриманні відчуває контрагент.
Саме це відчуття відповідальності та розуміння невідворотності покарання потрібно використовувати для того щоб конфлікт не перейшов в масштабну судову війну.

Складаємо претензію разом

Що ж, контрагент не збирається виконувати обов’язки за договором, а Ви вже готові до рішучих дій і навіть до вирішення питання у суді. В якості останнього акорду перед позовною заявою до суду Ви вирішуєте надіслати претензію.
Проте, як її правильно скласти щоб контрагент зрозумів, що нічого розраховувати на позитивне для нього завершення справи у суді, і при цьому не розкрити своїх «козирів»?

По-перше претензія має відповідати мінімальним вимогам які законодавство визначає до такого документа, такий порядок визначений у статті 222 Господарського кодексу України, відповідно до якої у претензії зазначаються:

• повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред’являється;
• дата пред’явлення і номер претензії;
• обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
• докази, що підтверджують ці обставини;
• вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
• сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
• платіжні реквізити заявника претензії;
• перелік документів, що додаються до претензії.

По-друге претензія повинна, в першу чергу, вказувати на серйозність ваших намірів і готовність йти в спорі до кінця. Для цього необхідно надіслати чіткі розрахунки заборгованості (якщо порушення полягає у несплаті коштів за договором), беззаперечну аргументацію Вашої правоти і те в якому порядку та строки необхідно виконати вимоги претензії. В додатки потрібно прикріпити документи з якими Ви підете до суду.

І головне потрібно пам’ятати, що претензія повинна носити свого роду ультимативний характер, адже вона являється результатом довгих і безуспішних перемовин з контрагентом. В ній потрібно вимагати виконати Ваші вимогі і аж ніяк не просити. Якщо показувати готовність вести перемовини, то лише після задоволення всіх або частини вимог.

Претензія в ІТ конфлікті: обов’язково чи факультативно?

Обговорюючи питання досудового врегулювання спорів за допомогою претензії потрібно розуміти, що претензія не дає прямого важелю примусу по відношенню до контрагента і її завданням є, свого роду, гра на особливостях контрагента, і тому повинні враховуватися індивідуальні особливості компанії, її керівництва та ситуації в якій компанія знаходиться.

Так, в одній ситуації претензія в різких тонах змусить контрагента виконати Ваші вимоги, в той час як в іншій лише обурить і змусить йти в своїй боротьбі до кінця.

Також, при написанні претензії, окрім основної мети, – попередження про звернення до суду у випадку подальшого невиконання вимог договору, претензію можна направити на досягнення додаткових цілей, таких як отримання інформації, чи отримання певних уступок за іншими договорами з зазначеним контрагентом.

Одним з можливих бонусів претензії може бути визнання контрагентом у відповіді на претензію факту наявності боргу, що відповідно статті 264 Цивільного кодексу України призводить до переривання перебігу позовної давності.

Регламентація досудового врегулювання спорів в договорів може бути використана Вами як інструмент досягнення мети, а сам факт надсилання якісної претензії і відсутність аргументованої відповіді на неї зі сторони опонента може допомогти у побудові своєї правової позиції.