Українська команда, іноземна компанія: як побудувати податкову структуру IT-бізнесу

Повномасштабна війна змінила те, як організований український IT-бізнес. Частина підприємців, власників компаній та IT-спеціалістів переїхала за кордон, продовжуючи працювати з українськими замовниками та командами. Дедалі більше українських IT-проєктів працюють на іноземні ринки, і для цього реєструють компанії за кордоном.

Відкривши іноземну компанію, власники здебільшого продовжують працювати з українськими спеціалістами. Причини зрозумілі: налагоджені професійні зв’язки, відсутність мовного бар’єра і нижчі, ніж на багатьох іноземних ринках, витрати на винагороду. Однак співпраця іноземної компанії з українською командою має податкові наслідки, і їх краще оцінити ще до вибору юрисдикції та побудови корпоративної структури.

Залежно від способу організації співпраці, повноважень українських спеціалістів та місця фактичного управління бізнесом може виникнути постійне представництво іноземної компанії в Україні, а також додаткові податкові зобов’язання для її власників або самої команди.

У цій статті пропонуємо розібратися, як іноземна IT-компанія може організувати роботу з українськими спеціалістами, які податкові ризики виникають за різних моделей співпраці та що врахувати під час побудови такої структури.

Як іноземна компанія може працювати з українською командою?

Іноземна IT-компанія може залучати українських спеціалістів як безпосередньо, так і через місцеву юридичну особу чи посередника. Вибір моделі залежить від кількості членів команди, характеру їхніх функцій та готовності бізнесу до додаткового податкового й адміністративного навантаження. Розглянемо основні з них.

Прямі договори з ФОП 

Іноземна компанія укладає договори з українськими підприємцями, які самостійно сплачують податки з отриманої винагороди. Місцева юридична особа для цього не потрібна. Однак якщо всю роботу фактично виконують українські ФОП, а в іноземної компанії немає власних працівників і реальної присутності за місцем реєстрації, можуть виникнути питання щодо її економічної присутності (substance) та реальності господарської діяльності.

Договори з фізичними особами

Залучення спеціалістів без статусу ФОП можливе на підставі цивільно-правових договорів, проте для українських виконавців зазвичай передбачає вище податкове навантаження. Якщо фізична особа регулярно працює під контролем компанії, такі відносини можуть перекваліфікувати у трудові. Працевлаштувати громадян України напряму іноземна компанія теж може, але тоді їй доведеться розібратися з оподаткуванням, соціальним страхуванням і реєстрацією як роботодавця.

Власна українська компанія

Іноземний бізнес може створити в Україні компанію, яка найматиме спеціалістів та надаватиме послуги материнській компанії. Так команду адмініструють на місці, а якщо компанія відповідає вимогам, вона може стати резидентом Дія Сіті та залучати спеціалістів на підставі гіг-контрактів . Водночас така модель може тягнути за собою додаткові витрати, необхідність оформлення внутрішньогрупових розрахунків і чітке розмежування функцій компаній, щоб зменшити ризик постійного представництва.

Employer of Record (EOR)

За цією моделлю український провайдер офіційно працевлаштовує спеціалістів, виступає їхнім юридичним роботодавцем, виплачує заробітну плату та сплачує відповідні податки. Команда при цьому працює над проєктами іноземного замовника. EOR дозволяє залучати найманих працівників без відкриття власного ТОВ в Україні, однак передбачає додаткові витрати на послуги провайдера та залежність від нього у кадрових питаннях.

Аутстафінг на контрактній основі

Іноземна компанія залучає українських IT-спеціалістів через місцевого посередника, який організовує співпрацю з виконавцями на підставі договорів, зокрема з ФОП. Замовник укладає договір із провайдером, який відповідає за залучення спеціалістів та розрахунки з ними. Такий підхід спрощує адміністрування команди, проте збільшує витрати на посередника та потребує належного оформлення договірних відносин, зокрема в контексті ланцюга переходу прав інтелектуальної власності від розробників до іноземної компанії і розподілу відповідальності. До речі, детально про особливості оформлення MSA на надання послуг за моделлю outstaffing юристи Legal IT Group розповідали в цьому матеріалі.

За будь-якої з цих моделей важливо, які повноваження українські спеціалісти мають насправді.

Від цього залежить, чи не виникне в іноземної компанії постійне представництво в Україні навіть без формальної реєстрації місцевого підрозділу.

Чи може діяльність української команди призвести до утворення постійного представництва нерезидента? 

Один із податкових ризиків для іноземної IT-компанії з українською командою пов’язаний із можливістю визнання її діяльності постійним представництвом в Україні. Відповідно до пп. 14.1.193 Податкового кодексу України (ПК України), постійним представництвом може вважатися постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента. Аналогічні положення містяться у ст. 5 конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, хоча конкретні умови можуть відрізнятися залежно від держави.

Для визнання діяльності нерезидента постійним представництвом не обов’язково, щоб компанія-нерезидент мала власний офіс або зареєстровану філію в Україні. Представництво може виникнути й через так званого залежного агента, тобто особи, яка фактично представляє інтереси іноземної компанії та регулярно здійснює повноваження щодо укладення договорів від її імені.

Для порівняння розглянемо два умовні приклади:

Ситуація 1. Український ФОП-розробник	Ситуація 2. Український CTO або sales manager
Іноземна IT-компанія залучає українського ФОП для розробки програмного забезпечення. Спеціаліст пише код, отримує винагороду за договором та не бере участі у переговорах із клієнтами чи прийнятті управлінських рішень компанії.	Іноземна IT-компанія залучає спеціаліста в Україні, який фактично відповідає за роботу з клієнтами. Він регулярно проводить переговори, погоджує істотні умови контрактів, які надалі підписуються іноземною компанією без суттєвих змін, або самостійно укладає договори від її імені.
За таких обставин сама по собі співпраця з ФОП зазвичай не створює підстав для визнання постійного представництва нерезидента в Україні.	За таких умов податкові органи можуть розглядати його діяльність як діяльність залежного агента нерезидента, що за наявності інших передбачених законодавством умов може утворювати постійне представництво в Україні.
Різниця між наведеними прикладами полягає насамперед у фактичних функціях і повноваженнях українського спеціаліста, а не у його формальному статусі ФОП чи умовах договору.

Окрім діяльності залежного агента, пп. 14.1.193 ПК України передбачає й інші підстави для утворення постійного представництва, зокрема наявність постійного місця діяльності або тривале надання послуг через залучений персонал за встановлених законом умов.

Які наслідки для іноземної компанії?

Якщо діяльність нерезидента в Україні відповідає ознакам постійного представництва, нерезидент має стати на податковий облік і сплачувати податок на прибуток з тієї частини прибутку, що відноситься до діяльності представництва, відповідно до п. 141.4.7 ПК України.

Наприклад, естонська IT-компанія за загальним правилом не сплачує корпоративний податок із нерозподіленого прибутку (0%). Однак якщо її діяльність в Україні буде визнана такою, що утворює постійне представництво, прибуток, який відноситься до цього представництва, підлягатиме оподаткуванню в Україні за ставкою 18%, навіть якщо компанія не розподіляє його у вигляді дивідендів.

Залежно від характеру діяльності та виплат до цього додаються обов’язки зі звітності та функції податкового агента.

Від того, хто і звідки ухвалює управлінські рішення, залежить також податкове резидентство самої іноземної компанії.

А якщо керівництво іноземної компанії також перебуває в Україні?

Інша ситуація, коли в Україні перебуває не лише команда, а й директор або інші представники менеджменту іноземної IT-компанії. Наприклад, компанія зареєстрована в Естонії, однак її директор проживає в Києві, звідки управляє фінансами, укладає договори з клієнтами та ухвалює основні бізнес-рішення.

Тоді постає питання про місце ефективного управління компанією. Відповідно до пп. 133.1.5 ПК України, територія України може визнаватися таким місцем, зокрема якщо збори виконавчого органу компанії проводяться в Україні регулярніше, ніж в іншій країні, тут переважно ухвалюються управлінські рішення та здійснюється поточна операційна діяльність або звідси фактично керують бізнесом.

Якщо ж компанія має місце управління і в іншій державі, ПКУ визнає таким місцем Україну, коли звідси здійснюється хоча б одне з такого: управління банківськими рахунками, ведення бухгалтерського чи управлінського обліку або управління персоналом. Для IT-бізнесу, команда якого керується з України, останній критерій може виявитися виконаним навіть тоді, коли директор живе за кордоном.

Які податкові наслідки?

Якщо іноземна компанія набуває статусу податкового резидента України за місцем ефективного управління, вона повинна стати на податковий облік, подавати звітність та сплачувати податок на прибуток за загальною ставкою 18%. Водночас відповідно до пп. 134.1.1 ПК України прибуток із джерелом походження за межами України для таких компаній не є об’єктом українського оподаткування. 

При цьому саме перебування директора в Україні ще не робить компанію українським податковим резидентом, адже значення має сукупність обставин, перелічених у пп. 133.1.5 ПКУ. Окремо ПКУ дозволяє іноземній компанії самостійно визнати себе резидентом України, подавши заяву до податкового органу. Значення мають і положення відповідної конвенції про уникнення подвійного оподаткування та вимоги до економічної присутності (substance) у країні реєстрації.

А що з оподаткуванням власника?

Якщо засновник іноземної IT-компанії залишається податковим резидентом України, до нього можуть застосовуватися правила щодо контрольованих іноземних компаній (КІК).

Відповідно до ст. 39² ПКУ, за наявності встановлених критеріїв контролю власник зобов’язаний подавати звітність про КІК, а за певних умов і сплачувати податки з частини її скоригованого прибутку, навіть якщо дивіденди не виплачувалися.

Іноземна компанія, яка набула статусу платника податку — резидента України за правилами пп. 133.1.5 ПКУ, не визнається контрольованою, тож ці правила до неї не застосовуються.

Детальніше питання фактичного управління та пов’язаних із ним податкових ризиків ми розглядали у цій статті.

Які податкові ризики можуть виникати для українських ФОП?

Якщо іноземна IT-компанія обирає модель прямої співпраці з українськими ФОП, податкове адміністрування отриманих доходів покладається на самих підприємців. ФОП тут є незалежними підрядниками і самі відповідають за свій податковий облік. Водночас у цієї моделі є обмеження, про які мають знати обидві сторони.

1. Група єдиного податку. 

ФОП 3 групи можуть надавати послуги іноземним компаніям та отримувати оплату в іноземній валюті. Натомість підприємці 2 групи можуть надавати послуги лише платникам єдиного податку та населенню, тому працювати з іноземною компанією не можуть. Також потрібно стежити, щоб фактична діяльність відповідала зареєстрованим КВЕДам, а дохід не перевищував річного ліміту.

2. Податкове резидентство. 

Якщо український ФОП переїхав за кордон, він може набути податкового резидентства в іншій державі та мати додаткові зобов’язання щодо декларування й оподаткування доходів. Водночас сам переїзд не означає автоматичної втрати українського податкового резидентства. Однак якщо ФОП усе ж втратить статус резидента України, він не зможе залишатися платником єдиного податку. Відповідно до пп. 291.5.7 ПКУ нерезиденти не можуть бути його платниками.

3. Ризики податкових перевірок.

Якщо ФОП виконує функції найманого працівника, його відносини із замовником можуть бути перекваліфіковані у трудові. Податкові органи також можуть поставити під сумнів реальність наданих послуг за відсутності належного документального підтвердження. Для іноземної компанії вплив таких претензій зазвичай є опосередкованим, однак ризики зростають за наявності постійного представництва в Україні. До речі, податкові перевірки та питання оскарження податкових повідомлень-рішень ми розбирали у цьому матеріалі. 

4. Можливе запровадження ПДВ.

У 2026 році Мінфін запропонував запровадити обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ для ФОП на спрощеній системі з річним доходом понад 4 млн грн, однак станом на дату публікації відповідні зміни не набрали чинності. Для роботи з іноземними замовниками ці зміни менш відчутні, адже послуги з розроблення та тестування ПЗ, які надаються нерезидентам, за загальним правилом не є об’єктом українського ПДВ відповідно до п. 186.3 ПКУ, оскільки місце їх постачання визначається за місцем реєстрації отримувача.

Для іноземної компанії ці обмеження мають значення при виборі моделі співпраці. Якщо пряме залучення ФОП або контрактний аутстафінг не відповідають фактичному характеру роботи команди, доцільно розглянути оформлення трудових відносин через EOR або власну українську компанію.

Тож як побудувати податкову структуру при залученні української команди?

Універсальної моделі немає. Навіть найпоширеніша з них, що передбачає прямі договори з українськими ФОП, за певних обставин створює ризики і для спеціалістів, і для компанії. Під час планування структури радимо пройтися по таких питаннях:

Фактор	Що необхідно врахувати
Статус та місце проживання команди	Чи працюватимуть спеціалісти як ФОП, інші незалежні підрядники або наймані працівники та де вони проживають. Це впливає на доступні моделі співпраці й оподаткування їхніх доходів.
Податкове резидентство засновників	Якщо власники компанії є податковими резидентами України, можуть застосовуватися правила КІК, зокрема вимоги щодо звітності та оподаткування прибутку.
Місцезнаходження керівництва	Присутність в Україні директора, CTO або інших представників менеджменту потребує аналізу їхніх повноважень через ризики постійного представництва та питання місця ефективного управління.
Функції української команди	Виконання технічних завдань зазвичай має менші ризики, ніж ведення переговорів або укладення договорів від імені іноземної компанії.
Фізична присутність в Україні	Використання офісу чи серверів потребує оцінки ризику постійного представництва залежно від характеру діяльності та контролю над цими об’єктами.
Вимоги юрисдикції реєстрації компанії	Залежно від країни можуть діяти вимоги щодо місцевого директора, працівників або фактичної економічної присутності (substance). Також у деяких країнах діють правила проти прихованих трудових відносин із незалежними підрядниками.
Витрати на посередників	EOR та аутстафінг зменшують обсяг власного адміністрування, однак передбачають додаткові витрати та залежність від провайдера.
Податковий комплаєнс команди	При прямій співпраці ФОП самостійно виконує податкові обов’язки та несе основні ризики. За моделей EOR або власного українського ТОВ відповідне адміністрування здійснює місцева юридична особа.

Висновки

Залучення української команди іноземною IT-компанією саме по собі не створює податкових зобов’язань в Україні. Ризики з’являються тоді, коли в Україні опиняються функції, які належать самій компанії, зокрема, переговори й укладення договорів, управління рахунками, персоналом чи бізнесом загалом. Тоді мова може йти про постійне представництво або навіть про українське податкове резидентство іноземної компанії, а для засновника-резидента ще й про правила КІК.

Модель співпраці треба підбирати під те, як команда працює насправді, хто ухвалює рішення, хто спілкується з клієнтами, де проживають спеціалісти та чи відповідає їхній статус ФОП характеру роботи.

Якщо ви плануєте структуру з українською командою або хочете перевірити вже наявну, звертайтеся до Legal IT Group.

Ми проаналізуємо модель співпраці, оцінимо податкові ризики для компанії, її власників і спеціалістів та запропонуємо структуру, яка відповідатиме фактичній організації вашого бізнесу.