Як захистити свою торговельну марку у світі Beauty & Fashion? Що говорить судова практика?

В епоху швидкої моди, коли тренди змінюються швидше, ніж встигають з’явитися на подіумах, а кількість нових брендів зростає з кожним роком, питанню захисту інтелектуальної власності у сфері Beauty & Fashion варто приділити особливої уваги.

Українським законодавством дана тема регулюється низкою законів, зокрема: Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також Митним кодексом України.

У сфері моди важливу роль відіграють торговельні марки, що захищають назви брендів, логотипи, які допомагають відрізнити продукцію одного виробника від іншого. 

Не менш значущими є свідоцтво про державну реєстрацію промислового зразка. У сфері моди – це може бути охорона унікальних фасонів, елементів крою, матеріалів чи оздоблення.

Однак, попри наявність правових інструментів для захисту, на практиці виникає низка проблем. Судові спори у сфері Beauty & Fashion часто пов’язані з масовим копіюванням вже існуючих брендів, порушенням добросовісної конкуренції, упущеною вигодою та отриманням як моральної, так і матеріальної шкоди.

Детальніше про те як зареєструвати торговельну марку читайте тут

Українська судова практика свідчить, що найбільше спорів виникає у зв’язку з недобросовісним використанням торговельних марок, копіюванням дизайну одягу, взуття та косметичної продукції. 

Кейс 1. Що спричиняє шкоду діловій репутації бренду? 

Справа № 552/3003/23 (Вирок Київського районного суду  м. Полтава від 17.07.2023).

ФОП звинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 229 КК України, тобто незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі.

У ході досудового розслідування було виявлено, що обвинувачений організував цех для виготовлення одягу та нанесення товарних знаків на готову продукцію, а саме товарні знаки та фірмові найменування «PUMA». Після цього було організовано збут під виглядом справжнього одягу торгової марки «PUMA» за значно нижчими цінами ніж ціни на оригінальну продукцію вказаної торговельної марки. Таким чином діловій репутації компанії «PUMA SE» завдано шкоди, а також спричинено майнову шкоду

Читайте більше: Як адвокати захищають торговельні марки в суді?

Як здійснюється порядок використання торговельної марки? Що нам каже закон?

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Що повинен містити ліцензійний договір?

Ліцензійний договір повинен містити, зокрема, інформацію про способи використання торговельної марки, територію та строк, на які дозволено її використання, та умову, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою якості товарів і послуг власника свідоцтва і він здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Яка форма ліцензійного договору?

Письмова форма з підписами сторін. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на торговельну марку або видачу ліцензії на використання торговельної марки. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в Бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених НОІВ, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

У нашому випадку обвинувачений не отримав відповідного дозволу (ліцензії) на використання знаку «PUMA». У судовому засіданні свою вину у вчиненні незаконного використання знака «PUMA» для товарів і послуг та фірмового найменування визнав повністю. У висновку суд визнав незаконне використання знака для товарів і послуг та призначив порання у вигляді штрафу.

Кейс 2. Перепродаж оригінальної косметичної продукції: чи може власник торговельної марки обмежити обіг?

Справа № 914/1840/24  (Рішення Господарського суду  м. Києва від 10.07.2023).

У даній справі позивач просить суд заборонити позивачам здійснювати реалізацію (продаж) на території України, а також зберігання з метою пропонування для продажу та безпосереднього пропонування продукції з нанесеним на етикетку знаком для товарів і послуг торговельної марки позивача.

У якості доказів позивач надав свідоцтво за змістом якого він володіє винятковими правами на торговельну марку щодо послуг 35 класу міжнародної класифікації товарів та послуг: послуги із роздрібного продажу нелікувальної косметики.

Ми знаємо, що свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено законом.

Читайте більше: Як уникнути конфліктів при реєстрації та використанні торговельної марки в Україні?

Як відомо позивачу, жоден із відповідачів не звертався за наданням дозволу (ліцензії) на використання торговельної марки.

Проте згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на: використання торговельної марки для товару, введеного під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв`язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот.

Відповідно до ч. 1  ст. 699 Цивільного кодексу України, пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, звернених до невизначеного кола осіб, є публічною пропозицією укласти договір, якщо вона містить усі істотні умови договору. 

Згідно з  ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

3) дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об`єм тощо), умови використання.

Суд зазначив, що інформація про товар, розміщена на сайті одного з відповідачів не містить зловживань зі сторони відповідачів щодо використання торговельної марки.

Таким чином, у випадку введення товару з відповідною торговельною маркою в цивільний обіг власником цієї марки наступний перепродаж цього товару вже не потребує дозволу власника цієї марки та не може бути ним обмежений або заборонений за умови дотримання особами, що здійснюють подальший перепродаж товару, вимог щодо незмінності якості цього товару.

Як зазначено у рішенні суду позивачем не надано доказів того, що відповідачами здійснюється незаконна демонстрація, придбання та ввезення продукції на територію України з ціллю роздрібного продажу. Не надано доказів, які б ставили під сумнів оригінальність продукції, та погіршення репутації виробника та позивача.

Суд відмовив у задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем не було доведено обставини, на які він посилається, а саме не надано підтвердження незаконності використання спірної торговельної марки відповідачами.

А що у висновку?

Сьогодні ми з вами розглянули два показових кейси. У першій справі ми маємо історію про масове копіювання продукції, яке не лише завдає майнових збитків правовласнику, але й підриває його ділову репутацію та створює ризики для споживачів через низьку якість підробленого товару. Дані кейси є досить частим явищем, особливо якщо  це стосується відомих брендів. Оскільки товари та послуги які вони пропонують є відомими широкому загалу і мають більший попит серед покупців. Відповідно є ціла ніша виробників які готові запропонувати своїм клієнтам продукцію яка буде копіювати дизайн оригінального бренду.

У другому кейсі ми бачимо, перепродаж оригінальної  продукції, яка вже була введена в цивільний обіг самим правовласником. Дані кейси є також досить частим явищем оскільки перепродаж товарів це поширена практика. Одні здійснюють продаж тому, що хочуть розширити асортимент своєї продукції інші можуть навпаки здійснювати продаж контрафактної продукції яка не є безпечною для користувачів. Саме тут варто звернути увагу на специфіку справ у сфері моди та косметики. Тут йдеться не лише про охорону майнових інтересів бренду, а й про захист його іміджу та репутації. Контрафактна продукція, виготовлена без дотримання стандартів якості, може завдати шкоди споживачам і водночас дискредитувати торговельну марку. 

Загалом, дані приклади демонструють, що ефективний захист прав інтелектуальної власності у будь-якій сфері, зокрема в модній індустрії, можливий лише за умови їх належної реєстрації. Це дозволяє мінімізувати ризики неправомірного використання торговельних марок та спростити вирішення спорів у разі їх виникнення. Додатковим інструментом захисту є використання договірних механізмів, що сприяє більш чіткому врегулюванню відносин і захисту інтересів власників брендів.