Арбітражі: 6 порад щодо знайомства

Коли замовник та розробник укладають угоду, вони зазвичай намагаються не думати про погане — штрафи, санкції, боротьбу за інтелектуальну власність, невчасну оплату, суди… Ніхто (тим більш, закляті друзі та давні партнери) не застраховані від втрати довіри один до одного і бажання з’ясувати стосунки — бажано максимально конфіденційно, компетентно та швидко.

У таких випадках сторони звертаються до альтернативних (суду) способів вирішення спорів, одним з яких традиційно вважається арбітраж. Арбітраж — це спосіб вирішення суперечок між сторонами договору, який часто володіє в рази більшою незалежністю і об’єктивністю, аніж національний суд. При збереженні загальних ознак судового розгляду (схожі процедури, розподіл ролей), арбітраж пропонує сторонам конфлікту трохи більше можливостей продуктивної співпраці.

Онлайн-арбітраж має всі ознаки традиційного арбітражу (як альтернативного до державного суду), але відбувається в Інтернеті за допомогою мереж, чат-кімнат, відеоконференцій та використання електронної пошти замість особистої присутності в одній кімнаті в один час.

Але з чого почати і як знайомитись з арбітражною угодою? Пропонуємо короткий чеклист.

Переконатися, що суперечка підлягає арбітражу, а не суду.

Передання суперечки на арбітраж у більшості країн світу можливо здійснити кількома шляхами:
передбачити у основному договорі, що всі спори (або конкретні питання) за певним договором будуть передаватися на арбітраж (шляхом арбітражного застереження — це пункт контракту або договору, який передбачає, що суперечки за цим контрактом виводяться з-під юрисдикції суду);
узгодити арбітражну угоду до вже укладеного договору — наприклад, як додаткову угоду до договору про розробку програмного забезпечення;
коли вже виникла суперечка — погодити, що розглядати її буде не суд, а арбітраж, і укласти про це угоду у письмовій формі.

У будь-якому разі, перш ніж готувати скаргу (complaint) до інституційного арбітражного суду або позов до національного суду, слід ще раз уважно перечитати договір та всі додатки до нього. Зазвичай арбітражне застереження ховається у розділах під назвами Arbitration, Dispute Settlement або Choice of Forum.

Переконатися, що право, якому підлягаються сторони і контракт, передбачає передання цих спорів на вирішення арбітражу.

Наприклад, важливо з’ясувати:
чи дозволяє закон передавати суперечку, яка виникла між сторонами, на арбітраж (наприклад, суперечки, що виникли щодо інвестицій або прав і обов’язків сторін за договорами, зазвичай можуть передаватися на розгляд арбітрам, а адміністративні штрафи чи сімейні відносини — ні);
чи є обидві (або всі, якщо сторін більше) сторони контракту господарюючими суб’єктами — іншими словами, мають статус і право вести комерційну діяльність відповідно до законодавства реєстрації/інкорпорації (в Україні — це компанії та ФОП);
чи правильно і чітко виписана арбітражна угода (чи є там точна назва інституційного арбітражу, чи указане право або правила, за якими розглядається суперечка, а також кількість арбітрів, мова і місце проведення) тощо.

Останній пункт може бути критично важливим — якщо назва інституційного арбітражу вписана з помилками або відсутні вказівки на інші важливі реквізити, інша сторона може спробувати оскаржити дійсність арбітражного застереження та або направити суперечку між вами у національний суд, або заперечити дійсність винесеного рішення.

Перевірити, який саме арбітраж передбачається.

У більшості регламентів (тобто правил) арбітражних установ містяться рекомендовані арбітражні застереження.

Наприклад, у випадку спорів щодо доменних імен таке застереження буде міститися двічі:
у договорі між ICANN та реєстратором доменних імен;
у договорі між реєстратором та власником домену.
У більшості випадків спори щодо доменів трапляються, якщо є накладання домену і знаку для товарів та послуг (торговельної марки), або між торговельними марками різних країн щодо одного домена (який за замовчуванням залишається доступним у всьому світі).

Як приклад арбітражного застереження у договорі на розробку можна розглядати рекомендацію American Arbitration Association:

Any controversy or claim arising out of or relating to this contract, or the breach thereof, shall be determined by arbitration administered by the International Centre for Dispute Resolution in accordance with its International Arbitration Rules. (Джерело)

Якщо ж інституційний арбітраж занадто незручний, завжди є можливість підвищити рівень співпраці (і контролю над ситуацією) через арбітраж ad hoc. Суть такого арбітражу — сторони самостійно обирають будь-яких арбітрів, погоджують їх, обирають місце і час, мову провадження, та встановлюють власні правила розгляду (та обирають правове регулювання, за яким буде вирішуватися суперечка). Саме цей арбітраж пропонує максимально доступний рівень свободи вибору сторін.

Ознайомитись з вимогами до скарги (complaint), яку необхідно подати до арбітражу.

… а ще з сумами внесків за подання скарги, винагородою арбітрів і іншими фінансовими питаннями.

Важливо також вдало обрати арбітра: переконайтесь, що у нього достатньо досвіду і експертизи у професійній та технічній сфері, яка буде розглядатися. Можливо, арбітр не матиме юридичної освіти, але розбиратися у предметі повинен обов’язково — від цього залежатиме справедливість рішення та (досить часто) швидкість винесення рішення.

Разом з тим, переконайтесь, що ви (або ваш юрист) знайомий з правопорядком або звичаями, які були обрані для врегулювання спору (правом певної країни, конвенцією, збірником торговельних звичаїв, галузевими стандартами або просто принципами чесності і справедливості). Правопорядків і норм права може бути неймовірно багато, але хіба легко виграти без знання правил гри?

Зібрати всі докази та підготуватися до захисту або атаки.

Розгляд справ у арбітражі може досить сильно нагадати судові спори: є арбітр (чи декілька), який виконує роль судді, і сторони суперечки. Часто присутні також представники сторін (ваш юрист та юрист іншої сторони), і можуть викликатися свідки або залучатися експерти.

Але є і інша сторона — сам процес набагато гнучкіший та більш зручний для всіх. Можливо, Вам навіть не доведеться виходити з офісу — всі засідання (якщо вони будуть необхідні) будуть проходити у відеоконференціях, а документи подаватимуться онлайн — через електронну пошту, спеціальні месенджери або портали. Також дати і час обговорюватимуться всіма сторонами, щоб досягти максимально можливого компромісу.

Про це можливо домовитися між собою та арбітром. Хіба часто побачиш таке у державних судах?

Не спішити радіти або засмучуватися, якщо на руках уже є рішення арбітра.

У вас може залишитися ще цілий пул проблем та можливостей. Наприклад, інша сторона (і її юристи) знайшли спосіб додатково винести цей спір ще й у державний суд, щоб скасувати або змінити невигідне для неї рішення. Або ж сторона ухиляється від добровільного виконання рішення, і вам тепер необхідно звернутися до суду, щоб визнати його і отримати виконавчий лист (для того, щоб звернутися до виконавця). А для цього необхідно ще й буде провести рішення арбітра через руки нотаріусів, перекладачів і державних службовців…

Вдале завершення арбітражного розгляду — лише половина справи, і про це не слід забувати.

Переваги і недоліки:

Арбітражний розгляд не є панацеєю. Арбітраж можна навіть залишити після інших альтернативних способів вирішення спору, і спочатку спробувати переговори та медіацію.

Арбітраж може бути вартим уваги, якщо для вас (і вашого контрагента) важлива саме швидкість та конфіденційність, а не вартість більш гнучкого способу вирішення суперечок. Оскільки репутація потенційно багатомільйонного продукту може суттєво погіршитися внаслідок некрасивого і публічного з’ясування стосунків між сторонами ранніх контрактів — то, можливо, слід подбати про це заздалегідь.

Безкоштовна первинна консультація по ІТ праву у твоєму кейсі. Не зволікай ;)Твоє запитання ІТ юристам


Отримуй сповіщення про нові статті :)