Військовий дрон (БПЛА) як об’єкт інтелектуальної власності

Виклики сучасної війни у поєднанні з технічним прогресом та бурхливим розвитком інформаційних технологій спричинили активізацію розвитку новітніх військових засобів, серед яких особливо вирізняються дрони. Різноманіття їх сценаріїв використання, відносна простота виробництва, експлуатації, переміщення та їх ефективність — все це сприяє справжньому “буму” розробок у сфері безпілотних літальних апаратів у світі загалом та в Україні. 

Поєднання викликів оборонної війни та наявності інформаційно-технологічної бази у нашій державі створило надійне підґрунтяття для розвитку кластерів з розробки та виробництва військових дронів для внутрішніх потреб, а наразі ми вже спостерігаємо й активізацію зовнішнього попиту на відповідні українські технологічні вироби. У зв’язку з цим актуалізуються питання належного захисту від незаконного використання технологій, де поряд із загальними безпековими/конфіденційними заходами важливе місце посідає і юридичний захист прав розробників та виробників БПЛА. 

Тож пропонуємо розібратися, що являє собою військовий дрон з точки зору законодавства про інтелектуальну власність, які саме права на нього можуть існувати та як їх можна захистити юридично.  

БПЛА – комплекс об’єктів права інтелектуальної власності 

Що являє собою безпілотний літальний апарат? Фактично, це технічний виріб, що складається з конкретних конструкторських рішень, електронних схем, дизайну корпусу та комп’ютерних програм керування польотом тощо. Все це умовно можна поділити на апаратне забезпечення (hardware) та програмне забезпечення (software), що в комплексі забезпечують його функціонування.

Як і більшість сучасних побутових електронних комп’ютеризованих виробів, як-от смартфони, ноутбуки, роботи-пилососи, БПЛА складається з різноманітних елементів, часто від окремих виробників, а його цінність та функціональність формуються скоріше на рівні конструктивних рішень та програмної “начинки”. При цьому більшість інших елементів може бути готовими рішеннями сторонніх виробників, часто навіть невійськового призначення. 

У зв’язку з цим з точки зору інтелектуальної власності неможливо сприймати БПЛА як єдиний об’єкт, натомість він являє собою цілий комплекс елементів, що є об’єктами права інтелектуальної власності за замовчуванням, тоді як інші можуть виникати за певних умов. При цьому частина елементів не належить творцю БПЛА, а лише може ним використовуватися на підставі відповідних ліцензій. Нижче, для прикладу, пропонуємо розглянути класифікацію об’єктів, що можуть входити до складу військового дрона.

КОМПОНЕНТ	ТИП ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ	ПРИКЛАДИ ОБ’ЄКТІВ ЗАХИСТУ
Конструкція, аеродинамічні системи, двигун, функціональні механізми	Винахід, промисловий зразок, корисна модель	– Конструкція корпусу/ планера; – Зовнішній вигляд; – Новий тип двигуна; – Механізм скиду; – Системи кріплення боєприпасу.
Програмне забезпечення (Software)	Авторські права на твір	– Вихідний код програми управління польотом; – Вихідний та об’єктний код програмного забезпечення UX/UI частини; – Алгоритми штучного інтелекту розпізнавання цілей;
Радіоелектронне обладнання	Винахід	– Унікальні плати дистанційного керування; – Апаратні та програмні частини засобів радіоелектронної боротьби
Бренд	Торговельна марка	– Назва дрона; – Логотип виробника.
Технічна документація	Комерційна таємниця, авторські права на твір	– Креслення, схеми, плани; – Звіти про результати випробувань; – Внутрішні матеріали щодо експлуатації.

Як бачимо, БПЛА складається з цілого спектру різноманітних об’єктів, які за своєю природою та правовим режимом захисту можуть суттєво відрізнятися. Як безпосередні виробники, так і інші суб’єкти, задіяні у їх проєктуванні чи виробництві, прямо зацікавлені в тому, щоб їх напрацювання були захищені від засіхань третіх сторін. Але ж такі розробки часто засекречені — то чи є сенс публічної реєстрації прав інтелектуальної власності? 

Промислова власність у defence-tech

Отже, як ми з’ясували, деякі комплектуючі БПЛА можуть захищатися як промислова власність (винаходи, промислові зразки, корисні моделі). Для отримання захисту на такі об’єкти передбачається проходження процедури реєстрації з наступним опублікуванням відомостей про них у спеціалізованих відкритих базах даних, за винятком секретного винаходу (корисної моделі), що містять інформацію, віднесену до державної таємниці.

Це створює головну дилему для винахідників дронів, адже патент надає виключне монопольне право забороняти іншим використовувати ваш винахід, тоді як базовою умовою патентування є розкриття його суті. Для технологій військового або подвійного призначення публічність може означати передачу критично важливої інженерної інформації в руки конкурентів чи ворожих сил.

Комерційна таємниця та патент: як знайти баланс?

Альтернативою захисту військових технологій є комерційна таємниця. За умови дійсного додержання конфіденційності можна забезпечити абсолютну непублічність, коли жодні креслення, алгоритми чи схеми не потрапляють до відкритих державних реєстрів. При цьому строк охорони діє стільки, скільки сама компанія може зберігати секретність певних даних, на відміну від патенту, який є обмеженим у часі. 

Однак слід враховувати, що комерційна таємниця не захищає від “реверс-інжинірингу” (зворотної розробки). Якщо до БПЛА отримують доступ треті особи, вони зможуть розібрати його та самостійно відтворити технології, і реальних правових підстав заборони це ви не матимете. 

Тож де тут золота середина? Ми б радили гібридний підхід, що полягає у наступному:

(i) Публічне розкриття при отриманні правової охорони промислових зразків / корисних моделей для елементів, які легко скопіювати при фізичному доступі до дрона. Це може бути специфічна форма корпусу, аеродинаміка крила, унікальні кріплення для скидів чи механізми складання.

(ii) Охорона комерційної таємниці, засекречування прихованих елементів, що важко або неможливо відтворити лише розібравши пристрій. До цієї категорії належать алгоритми машинного зору, системи зв’язку та обходу РЕБ, специфічні процеси виробництва деталей тощо.

Тож єдиного правильного рішення не існує, а безпека винаходу від сторонніх зазіхань передбачає аналіз ризиків та гнучкість. Застосування описаних підходів дозволяє захистити продукт від прямого копіювання конкурентами на ринку без добровільного витоку ключових військових технологій публічно. До речі, одним із основних засобів захисту комерційної таємниці при співробітництві з третіми сторонами є договір про нерозголошення конфіденційної інформації. Детальніше про нюанси формулювання умов NDA у defence-tech проєктах ми писали в цій статті. 

IP права на програмну частину військового дрона

БПЛА сам по собі як технічний виріб не був би таким затребуваним у сучасних умовах, якби не його software частина. Саме програмний компонент дрона часто визначає його сценарії використання, його можливості та, відповідно, створює левову частку його цінності як продукту чи засобу ураження. Управління, орієнтація на місцевості, пошук та захоплення цілей, автопілот та інші можливості визначаються наявністю відповідного коду, що забезпечує роботу цих функцій. Отже, софт дрона не менш важливий, ніж апаратна частина, а іноді взагалі є ключовим елементом пристрою.

Говорячи про права інтелектуальної власності на код, слід пам’ятати, що в більшості юрисдикцій вони виникають за фактом створення і не потребують державної реєстрації. Тож виробник БПЛА чи сторонній підрядник, залучений до програмування дрона, може розраховувати на захист своїх напрацювань за самим фактом їх створення, але не все так просто. Компанія сама по собі не може бути автором, тому важливо отримати всі права на програмні розробки дрона або ж належно оформити використання ліцензійного ПЗ сторонніх розробників. 

Від автора до компанії-розробника БПЛА

Ланцюг переход IP-прав на програмний код у defence-проєктах може передбачати залучення різних суб’єктів з окремими правовими режимами, зокрема:

• Наймані працівники компанії-розробника БПЛА. Тут все просто: права переходять з огляду на законодавство з урахуванням належного оформлення відповідних положень в договорі.
• Підрядники-треті компанії. Якщо розробку доручено компанії-партнеру, первинними суб’єктами авторських прав будуть фізичні особи — працівники чи підрядники такого партнера, тому важливо забезпечити належний перехід прав ще на рівні таких фізичних осіб та компанії-підрядника.
• Військовослужбовці ЗСУ. Якщо до створення/ конструювання/ випробування/ модернізації дрона можуть залучатися діючі військовослужбовці, слід обов’язково враховувати особливий правовий режим прав інтелектуальної власності на об’єкти, що можуть ними створюватися у зв’язку з виконанням службових обов’язків (до речі, це стосується і винаходів та корисних моделей). Так, зокрема, права на них можуть автоматично переходити на користь держави, тож слід уважно підходити до оформлення відповідних домовленостей щодо співпраці. 
• Волонтери. Використання розробок осіб, що не мають договірних відносин з компанією, — погана ідея, навіть якщо вони роблять це добровільно з метою допомоги війську та державі. Річ у тім, що без належного договірного оформлення компанія не отримає весь обсяг майнових прав інтелектуальної власності у своє розпорядження, що в подальшому може призвести до виявлення проблем на стадії аудиту, до питань зі сторони покупців, а то й до виникнення спору з автором. 

Забезпечення належного оформлення переходу IP-прав на всіх рівнях від створення окремих елементів дрона до його збірки, випробування та запуску у виробництво — є запорукою захисту та технологій компанії та можливості успішного розвитку. Детально про IP-документацію для інформійно-технологічних індустрій ми писали в цій статті. 

Розробка БПЛА на замовлення чи за участю держави

Розробка та масштабування виробництва БПЛА часто потребують значних інвестицій, тому виробники активно залучають державне фінансування, зокрема, через гранти defense-tech кластерів або прямі контракти з оборонними підприємствами чи відомствами. У цьому контексті виникає питання про те, кому належатимуть права інтелектуальної власності на розроблені технології та готовий продукт.

За загальним правилом, коли створення об’єкта повністю або частково фінансується за рахунок держбюджету, держава може претендувати на майнові права на таку технологію. Проте для розробника критично важливо зберегти права в цілому чи їх частину за собою, щоб мати змогу розпоряджатися продуктом у майбутньому, зокрема для експорту. Умови належності IP повинні бути максимально чітко деталізовані ще на етапі підписання контракту. Невизначеність у договорі може призвести до блокування продажів дрона третім особам.

Слід враховувати, що навіть якщо розробнику вдається залишити права за собою, державні контракти часто закріплюють за державою право на безоплатне використання цих технологій (невиключну ліцензію) для потреб оборони та національної безпеки.

Міжнародне масштабування

Українські розробники військових технологій вже сьогодні мають значний експортний потенціал та реалізують можливості створення спільних підприємств з виробництва військових технологічних продуктів за кордоном. Проте варто пам’ятати, що дія патенту має територіальний характер, тобто патент чи свідоцтво на торговельну марку, видані в Україні, не захистять ваш дрон, наприклад, у Польщі чи США.

Для захисту власних розробок в апаратній частині при виході на міжнародні ринки оптимальним інструментом може стати реєстрація патенту в міжнародній системі. Реєстрація назви дрона чи компанії за кордоном (наприклад, за Мадридською системою) є не менш важливою, адже це допоможе захиститися від недобросовісних конкурентів, які можуть зареєструвати ваш успішний бренд на себе в іншій юрисдикції.

Слід також враховувати, що якщо ваша технологія запатентована в Україні як секретний винахід / корисна модель (з віднесенням до державної таємниці), її патентування в іноземних державах суттєво ускладнюється. Для цього знадобиться спеціальний дозвіл від компетентних державних органів, що є ще одним аргументом на користь того, щоб розглядати надання деяким розробкам статусу комерційної таємниці, без їх розкриття шляхом патентування.  

Висновки

Отже, військовий дрон (БПЛА) не є монолітним об’єктом інтелектуальної власності, а являє собою складний комплекс апаратних та програмних рішень, кожне з яких потребує окремого правового режиму охорони. Для ефективного юридичного захисту defence-tech розробок необхідний гнучкий підхід, що враховує специфіку кожного компонента — від аеродинамічної конструкції до вихідного коду управління польотом та алгоритмів розпізнавання цілей. 

Найбільш дієвим рішенням для виробників є застосування гібридної стратегії захисту. Вона полягає у публічному патентуванні (як промислових зразків, так і корисних моделей) тих елементів, які легко відтворити при фізичному доступі до дрона, у поєднанні із суворим режимом комерційної таємниці для прихованих високотехнологічних складових, алгоритмів та систем зв’язку. Не менш критичним етапом є завчасне договірне оформлення переходу IP-прав на всі розробки від найманих працівників, підрядників, військовослужбовців чи волонтерів до самої компанії-виробника.

Якщо ви бажаєте отримати професійну допомогу з реєстрації прав інтелектуальної власності на ваші розробки, побудови надійної стратегії захисту комерційної таємниці чи аудиту IP-документації в оборонних проєктах, звертайтеся до Legal IT Group. Ми допоможемо забезпечити повний правовий захист ваших технологій і мінімізувати ризики для вашого military-tech бізнесу при його масштабуванні чи виході на зовнішні ринки.