Трудовий договір із програмістом: специфіка та кейси
З типовим шаблонним трудовим договором стикаються навіть студенти юридичного на сторінках підручників, тоді як більш вузькоспеціалізовані документи мають свою специфіку. А сучасні реалії вимагають укладання саме таких договорів, які повною мірою захищають інтереси обох сторін.
Адже типовий договір – це щось на кшталт парасольки під час шквальної зливи: сама наявність трохи заспокоює, але ефективність дуже сумнівна.
Чому важливо правильно задокументувати трудові відносини з працівниками ІТ-сфери
Сьогодні тотальна цифровізація відкрила для ІТ-фахівців двері компаній з абсолютно різними напрямами діяльності. Одні з них віддають перевагу аутсорсу, наймаючи для конкретних завдань
фахівців поза штатом, інші ж – укомплектовують власну команду. У будь-якому разі важливо оптимізувати відносини за допомогою правильно укладеного трудового договору.
Основна площина спорів – авторське право та інтелектуальна власність, але є чимало й інших причин, через недогляд за якими у юрвідділу болітиме голова. Наприклад, програміст може використати код, його частину, API чи створений алгоритм у роботі над стороннім софтом або продуктом для конкурентів.
Отже, з огляду на недосконалість і подекуди суперечливі моменти в законодавстві щодо належності майнових прав, чітко встановити ці норми в трудовому договорі з програмістом є пріоритетним завданням для роботодавця. Крім трудового договору, в образну теку необхідної документації компанії-роботодавцю обов’язково варто вкласти таке: посадову інструкцію, угоду про нерозголошення комерційної таємниці. Можна вважати цей пакет документації інвестицією у власну безпеку.
Специфіка трудового договору з програмістом
Право на інтелектуальну власність
Тоді як авторські права залишаються за розробником, майнові права інтелектуальної власності на створений у межах службових обов’язків софт чи його частини мають за договором належати
роботодавцю. Тобто трудовий договір повинен чітко фіксувати, що розроблення коду належить до трудових обов’язків програміста, а всі майнові авторські права на розробку – роботодавцю.
Тут важливо вказати в тому числі й право роботодавця на власний розсуд розпоряджатися програмним продуктом, змінювати його чи надавати доступ іншим особам. До речі, припинення трудових відносин не спричиняє втрати прав на інтелектуальну власність роботодавцем.
Авторська винагорода
За використання та створення програмістом службового продукту або твору передбачено авторську винагороду, розмір і порядок виплати якої фіксують у трудовому договорі. За взаємною згодою сторін авторську винагороду може бути зараховано до заробітної плати програміста. У такому разі цей пункт обов’язково потрібно внести до трудового договору.
Чіткий і конкретизований перелік обов’язків
Принцип “усе, що створено, належить нам” у цьому разі для компанії може стати пороховою діжкою. Адже службовим уважають лише той продукт (твір), який було розроблено в межах службових обов’язків. Тобто, навіть якщо співробітник отримав завдання, але воно не належить до кола обумовлених у посадовій інструкції й договорі обов’язків, результат такої роботи не стає службовим продуктом, включно й у випадку, коли під час розроблення було використано матеріали й техніку роботодавця, а сам процес відбувався в робочий час. Єдине, на що в таких умовах може розраховувати роботодавець, – пред’явлення претензій щодо порушення трудової дисципліни.
Тому важливо максимально конкретизовано й повно прописувати обов’язки в посадовій інструкції та трудовому договорі, а не обмежуватися загальними формулюваннями на кшталт “надавати
послуги у сфері програмування”. А в разі, якщо виникають завдання поза цим полем, але в межах компетенції працівника, варто укладати додаткові договори з актами приймання-передавання.
Угода про нерозголошення конфіденційної інформації
Ця угода є невід’ємною супутницею трудового договору. Аж надто, коли працівник має доступ майже до всієї конфіденційної інформації, комерційних таємниць і баз даних, як, наприклад, програміст.
Пункт про нерозголошення конфіденційної інформації вказують у самому трудовому договорі. А вже в угоді подають детальне тлумачення: перелік того, що саме є конфіденційною інформацією, а
що такою можна не вважати, обов’язки програміста щодо розпорядження нею (як під час робочих відносин, так і після звільнення). І, звісно, установлюють відповідальність за порушення умов угоди та несанкціоноване використання й розголошення конфіденційної інформації, порядок відшкодування збитків чи втраченої винагороди (наприклад, якщо програміст оприлюднив дані до офіційного релізу, чим змогли скористатися конкуренти).
Крім того, у цьому документі варто прописати й той факт, що робота на компанію-роботодавця є основною, а будь-які підробітки чи “пошуки кращого” у конкурентів є порушенням. Але й саме
поняття “конкуренти” повинно бути розтлумачено, а не означати всю в індустрію й суміжні сфери.
Свій “автограф” програміст має залишити і в письмовому зобов’язанні, яке підтверджує, що він ознайомився з текстом Положення про конфіденційну інформацію компанії й бере на себе
зобов’язання не порушувати його норми.
Робочий час і місце
Робочий графік і час, включно з обідніми перервами, завжди чітко прописують у трудовому договорі, як і питання відпустки чи її перенесення в разі невикористання. А ось стійкість “стовпів”
п’ятиденної роботи в офісі карантинні реалії дещо похитнули. За можливості компанії тепер нерідко дозволяють працювати програмістам частково дистанційно, а деякі взагалі максимально
оцінили віддалену роботу. Тож такі нововведення також варто відображати в трудовому договорі.
При цьому потрібно враховувати, що роботодавець зобов’язаний надавати необхідні матеріально-технічні засоби для виконання трудових обов’язків, зокрема й за умови дистанційної роботи.
Кілька цікавих кейсів
Кейс № 1
Столична компанія запросила у 2016 році на роботу програміста з наявними заготовками власного проєкту. Надалі роботу над програмою протягом двох років вели в межах співпраці із цим
роботодавцем, включно і в частині матеріально-технічного забезпечення. Проте на початку спільної роботи договору про повне чи часткове передання майнових прав на створену програму укладено не було, як і не було прописано ці умови в трудовому контракті.
Після зміни місця роботи програміст звернувся з позовом до суду з вимогою визнати, що саме він володіє правами на розробку, у тому числі й майновими. Суд став на бік програміста, оскільки той
зміг довести, що програму було створено ще до працевлаштування в цій компанії. І хоча роботодавець у суді намагався апелювати до того, що розробку завершували й розвивали разом, відсутність документації, яка б регулювала майнові питання, не дала можливості відстояти позицію.
Кейс № 2
Компанія, яка займається створенням онлайнових курсів і тренінгів, найняла програміста на позицію “Director, Global Education Services”, інакше кажучи, директор департаменту розробки інформаційних ресурсів. Такої роботи, як створення коду чи розроблення програмного забезпечення, ані в посадовій інструкції, ані в трудовому договорі на цій посаді не було передбачено.
Проте програміст розробив софт, який спрощує створення курсів, успішно впровадив його в роботу, додавши до вихідного коду знак захисту авторського права. Протягом кількох років компанія
використовувала ПЗ і продовжила працювати з ним і після звільнення його автора. Але знак захисту авторського права з вихідного коду зник.
Надати ліцензію на використання софту та вирішити спір у досудовому порядку розробнику й компанії не вдалося, хоча такі спроби з боку програміста були. Після судового розгляду позов
розробника задовольнили частково. Одна з причин – написання коду і створення програмного забезпечення не входили до посадових обов’язків. А тому результат такої діяльності (софт) не є службовим твором. Ба більше, компанія не виплатила авторську винагороду, оскільки розробник отримував лише свою заробітну плату.
Кейс № 3
Колишній співробітник однієї з київських вебстудій почав використовувати частину програмного забезпечення в роботі над власним проєктом. Усе б нічого, але ПЗ програміст створив ще за
співпраці з вебстудією.
Компанія в судовому порядку змогла довести належність оформлення виключних прав на софт, а також те, що його таки було створено в межах службових обов’язків і за службовим завданням.
Так, колишнього співробітника суд зобов’язав не лише припинити незаконне використання програми й будь-яких її компонентів, а й сплатити неустойку колишньому роботодавцю.
Висновок
Попри те що зараз ІТ-сфера працює переважно через фізичних осіб – підприємців, є кейси і з трудовими договорами, що здебільшого характерні для західних компаній, яким важливо вказати на вагомі аспекти таких відносин.
Бончева Ольга
IT dispute lawyer