Торговельна марка в Німеччині: як працює захист бренду 

У сучасному світі, де бренд – це не просто ім’я, а прояв ідентичності, відмінності та індивідуальності, Німеччина сформувала одну з найстабільніших і найвиваженіших систем охорони торговельних марок (ТМ). Тут літера, колір чи навіть форма упаковки можуть стати об’єктом правового захисту, але лише після того, як пройдуть суворий відбір німецької правової системи. Вона поєднує точність, дисциплінованість і глибоке усвідомлення відповідальності бренду перед споживачем – риси, що відображають саму філософію німецького підходу до права.

У Німеччині ТМ – це не просто юридичний інструмент для захисту комерційних інтересів, а символ довіри, якості та стабільності бренду. Саме тому система реєстрації та захисту ТМ тут вважається однією з найефективніших у Європі. І хоча формально вона діє в межах спільного правового простору ЄС, німецька практика вирізняється власною, часто більш суворою інтерпретацією критеріїв розрізняльної здатності ТМ, добросовісного використання та репутаційного захисту.

Що таке ТМ за німецьким правом?

Основним нормативним актом, що регулює правовий захист ТМ в Німеччині, є Закон про торговельні марки (MarkenG).

У вказаному законі визначено, що ТМ може бути будь-яке позначення, яке здатне відрізняти товари чи послуги однієї компанії від іншої.  Це можуть бути:

• слова (включаючи особисті імена)
• зображення
• літери
• цифри
• звуки
• тривимірні форми
• форма товарів або їх упаковку, чи навіть розташування елементів на упаковці
• інші види оформлення, включаючи кольори або поєднання кольорів.

MarkenG встановлює цілу низку критеріїв, коли може бути відмовлено у реєстрації ТМ. 

Передусім, не реєструються позначення, позбавлені розрізняльної здатності. Якщо знак не дозволяє споживачу відрізнити один товар від іншого – він не підлягає охороні як ТМ. Наприклад, слово “Fresh” для води або “Sweet” для цукерок не створює індивідуальності та не має розрізняльної здатності.

Далі – описові позначення. Усе, що прямо вказує на вид, якість, кількість, призначення, вартість чи походження товару, вважається загальновживаним і не може бути монополізоване та закріплене за одним власником. Наприклад, в реєстрації такої ТМ, як  “Bavarian Milk”, буде відмовлено, оскільки така ТМ вказує на походження і тип продукту.

Так само не підлягають охороні й ті слова або символи, що стали звичними в комерційній практиці. Наприклад, термін “Eсо” для екологічних товарів або “Bio” для продуктів харчування настільки поширені, що ніхто не може привласнити собі таку ТМ. 

Окрема категорія –  ТМ, яка може ввести споживача в оману щодо природи, якості чи географічного походження товару. Така ТМ не пройде експертизу. 

Позначення, які містять нецензурні, дискримінаційні чи образливі елементи, не допускаються до реєстрації. Так само – і ті, що суперечать етичним нормам суспільства.

Німецьке законодавство також оберігає державні символи – прапори, герби, офіційні печатки, позначення міжнародних організацій. Їх використання у комерційних цілях суворо обмежене, за винятком випадків, коли заявник має офіційний дозвіл.

Якщо використання позначення може суперечити законодавству або публічним інтересам, або заявки, подані недобросовісно – наприклад, щоб заблокувати чужий бренд або використати репутацію іншої компанії, то такі заявки на ТМ вважаються такими, що суперечать законодавству і автоматично відхиляються.

У Німеччині, як і в усьому ЄС, існує чітко визначена правова норма, що забороняє реєстрацію ТМ, які порушують охорону географічних зазначень походження, традиційних винних термінів або спеціальностей, оскільки вони мають колективний, територіальний та культурний характер, що гарантує захист репутації та автентичності продукції конкретного регіону. Ця заборона ґрунтується на міжнародних договорах і угодах, таких як Паризька конвенція з охорони промислової власності та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, скорочено TRIPS), а також на регламентах ЄС, зокрема Регламенті (ЄС) №1151/2012 та Регламенті №1308/2013.

Згідно з вказаними нормами не можна використовувати в ТМ такі слова, що належать до категорії “захищених найменувань”. До таких, зокрема, належать:

• категорія “Wines and spirits”: Beaujolais, Bordeaux, Bourgogne, Chablis, Champagne, Chianti, Cognac, Grappa (di Barolo, del Piemonte, di Lombardia, del Trentino, del Friuli, del Veneto, dell’Alto Adige), Graves, Liebfraumilch, Malaga, Marsala, Madeira, Medoc, Moselle, Porto, Ouzo, Rhin, Rioja, Saint-Emilion, Sauternes, Sherry.
• категорія “Cheeses”: Asiago, Comte, Feta, Fontina, Gorgonzola, Grana Padano, Manchego, Mozzarella di Bufala Campagna, Parmiggiano Reggiano, Pecorino Romano, Reblochon, Roquefort, Queijo Sao Jorge.
• категорія “Other products”: Prosciutto di Parma, Prosciutto di San Daniele, Prosciutto Toscano, Safron de la Mancha, Jijona y Turron de Alicante, Mortadella Bologna.

Отже, при поданні заявки на ТМ в Німеччині заявник має переконатися, що позначення не містить географічних назв або термінів, захищених на рівні ЄС чи міжнародних угод. Інакше заявка буде відхилена DPMA або може бути оскаржена в суді.

Як проходить реєстрація ТМ в Німеччині?

Процес реєстрації ТМ починається із подання заявки до DPMA (Deutsches Patent- und Markenamt).

DPMA щороку приймає сотні тисяч заявок на реєстрацію ТМ.

Кількість поданих заявок на реєстрацію ТМ за 2024 рік згідно зі звітом DPMA 

https://www.dpma.de/docs/presse/dpma_infografik_marken_engl_2024_web.pdf

Після подання заявки DPMA проводить лише формальну перевірку – так звану експертизу за абсолютними підставами для відмови у реєстрації. Експерти відомства оцінюють, чи здатна ТМ виконувати свою основну функцію – розрізняти товари та послуги однієї компанії від іншої; чи не є вона надто описовою, оманливою, чи не суперечить публічним інтересам або моралі, а також чи не містить державних символів, прапорів або емблем та чи не порушує інші норми охорони позначень, встановлені MarkenG.

Водночас DPMA не перевіряє заявку на відносні підстави, тобто не з’ясовує, чи існують у реєстрі вже схожі або тотожні знаки. Це завдання покладається на самого заявника. Тому, перш ніж подавати заявку на реєстрацію ТМ, варто провести попередній пошук – перевірити, чи зареєстрована або подана на реєстрацію вже інша ТМ, схожа настільки, що може викликати змішування у споживача.

Такий пошук можна здійснити у відкритих офіційних базах:

DPMAregister –  офіційна база німецького відомства;

TMview – офіційна база від усіх національних відомств інтелектуальної власності ЄС, EUIPO та низки відомств-партнерів поза межами ЄС.

Обидві бази містять не лише зареєстровані ТМ, а й ті, що ще перебувають на стадії експертизи. Якщо серед них є позначення, схожі до ступеня змішування, це може стати підставою для подальшої опозиції або відмови у реєстрації.

Отже, попередній пошук ТМ – це не формальність, а практичний крок для уникнення юридичних конфліктів. Пошук варто доручити фахівцям з інтелектуальної власності або патентному повіреному, який допоможе врахувати нюанси фонетичної, візуальної та семантичної подібності.

Якщо DPMA зі свого боку не виявляє підстав для відмови, ТМ публікується у Бюлетені DPMA. Від цього моменту розпочинається тримісячний період опозиції, протягом якого власники раніше зареєстрованих або поданих ТМ можуть подати заперечення. 

За відсутності опозицій, або після їх успішного подолання, торговельна марка вноситься до реєстру та набуває чинності на 10 років від дати подання заявки, із правом необмеженого продовження строку дії.

Читайте також: Як продовжити торговельну марку в США, ЄС та Україні: практичний гід

Скільки коштує реєстрація ТМ?

Офіційна реєстрація ТМ в Німеччині супроводжується прозорими та чітко визначеними державними зборами, встановленими DPMA.

Базовий збір за подання заявки на ТМ становить 290 євро у разі електронної подачі через онлайн-портал DPMA, або 300 євро у разі подання у паперовій формі. Цей збір охоплює реєстрацію до трьох класів товарів і послуг згідно з Ніццькою класифікацією. За кожен додатковий клас заявник сплачує 100 євро.

У випадку, якщо заявник подає заявку на міжнародну ТМ із зазначенням Німеччини як країни, де вимагається правовий захист, застосовуються окремі тарифи відповідно до положень Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколу до неї, адміністрованих Всесвітньою організацією інтелектуальної власності (WIPO).

Такий механізм дозволяє власнику ТМ подати одну міжнародну заявку через WIPO та обрати одразу кілька країн-учасниць, у тому числі Німеччину, без необхідності окремого звернення до кожного національного відомства. Після надходження заявки WIPO надсилає її до DPMA для проведення національної експертизи, яка перевіряє знак за критеріями німецького законодавства. 

Розмір зборів у цьому випадку складається із двох частин: базового збору WIPO та індивідуального збору, який стягується DPMA за вказівку Німеччини у міжнародній заявці. 

Як працює судовий захист ТМ?

Згідно із MarkenG власник має виключне право забороняти будь-яке використання позначення, яке є тотожним зареєстрованій ТМ й застосовується для ідентичних товарів чи послуг, якщо існує ймовірність змішування в очах споживача – зокрема ймовірність асоціації між позначенням і ТМ. Забороненим також є використання позначення, що “паразитує” на репутації відомого бренду, надаючи недобросовісну перевагу або завдаючи шкоди розрізняльній здатності чи іміджу відомої ТМ.

Оцінка подібності у німецькій практиці не зводиться до буквальної чи фонетичної ідентичності. Суди звертають увагу на загальне враження, яке створює знак: кольорову гаму, графічний стиль, шрифт, форму, композицію – усі ті елементи, що впливають на сприйняття споживачем. Навіть якщо словесні елементи ТМ різні, але дизайн схожий, ризик змішування може бути визнаний. 

Важливо, що німецьке законодавство окремо наголошує: товари та послуги не вважаються подібними лише тому, що належать до одного класу за Ніццькою класифікацією. І навпаки – не вважаються різними лише через належність до різних класів. Такий підхід усуває формальність у правозастосуванні й вимагає від фахівців, експертів і судів змістовного аналізу фактичного перетину ринків, поведінки споживачів і комерційного контексту.

Німецька судова система активно формує прецеденти у сфері захисту ТМ. Серед найбільш показових справ останніх років варто згадати кілька, що демонструють послідовність і принциповість судової практики.

Audi S6/S8 vs Nio ES6/ES8

Спір між Audi та Nio став однією з найгучніших торговельних суперечок останніх років у автомобільній індустрії. Audi заперечила проти використання назв електромобілів Nio – ES6 і ES8, аргументуючи, що вони надто схожі на S6 та S8 і можуть вводити споживачів в оману. Навіть додаткова літера “E” не зменшувала ризик асоціації, адже німецький споживач сприймає “S6” як код моделі Audi.

Апеляційний суд федеральної землі Баварія (OLG München) у справі 6 U 385/23 підтримав Audi, визнавши, що буква “E” у назвах Nio може асоціюватися з електромобілем і сприйматися як електрична версія моделей Audi. Суд наголосив: навіть мінімальні відмінності не знімають ймовірності плутанини, якщо загальне враження від знака може ввести споживача в оману. Цей кейс демонструє, як німецькі суди враховують не лише форму та буквальні елементи, а й поведінку ринку та спосіб, у який споживачі сприймають бренд.

Спір дійшов і до Європейського рівня: Генеральний Суд ЄС у справах T-593/23 і T-598/23 підтвердив ризик плутанини між ТМ Audi S6/S8 та Nio ES6/ES8. Суд врахував візуальну та фонетичну схожість позначень, ідентичність товарів та схожість послуг. Навіть уважні споживачі можуть сплутати позначення: вони орієнтуються на загальне враження та пам’ять, а не порівнюють кожну букву чи деталь дизайну.

Суд також визнав фактичне використання ТМ S6 і S8, спираючись на офіційні статистичні дані щодо реєстрацій автомобілів у Німеччині. Навіть якщо обсяги продажів були невеликими, цього достатньо для підтвердження реального використання торговельної марки та захисту її розпізнавальної здатності (distinctiveness).

Цей кейс показує, що у ЄС короткі словесні ТМ не завжди легкі для захисту, а додаткові літери чи незначні зміни не рятують від ризику конфлікту та змішування з відомим брендом. 

Ritter Sport vs Milka

Компанія Ritter Sport ще у 1995 році зареєструвала квадратну форму своєї шоколадної плитки як трьохвимірну торговельну марку. Споживачі давно впізнавали її як символ “того самого” шоколаду з кольоровими обгортками та цікавим написом Ritter Sport.

Однак у 2010-х роках Milka (Mondelez) вирішила використати схожу форму упаковки й подала заперечення проти реєстрації ТМ, стверджуючи, що квадрат не може бути предметом монополії, бо він не має творчої чи відмінної ознаки. Аргумент Milka полягав у тому, що квадратна форма є функціональною та має суттєву цінність для продукту – вона нібито зручна для пакування, зберігання та споживання, а отже, не повинна надавати Ritter Sport виключного права.

Спір пройшов всі можливі інстанції: від DPMA до Федерального патентного суду (Bundespatentgericht) та зрештою дійшов до Федерального суду (Bundesgerichtshof).

У липні 2020 року Федеральний суд (Bundesgerichtshof, cправа I ZB 42/19) поставив крапку у “шоколадній війні”, підтвердивши чинність ТМ Ritter Sport. Суд визнав, що квадратна форма не має суттєвої цінності в розумінні німецького законодавства про захист ТМ, не надає продукту особливої естетичної чи функціональної переваги. Квадратна форма не робить шоколад смачнішим, зручнішим або технічно кращим. Квадрат лише візуально вирізняє продукт. Суд визнав, що споживачі одразу асоціюють квадратну форму шоколаду з Ritter Sport, і вона виконує розрізняльну функцію ТМ. Суд заперечив аргумент, що квадрат є технічно зумовленою формою. Квадрат не є технічною необхідністю, а лише естетичним і маркетинговим елементом, що став частиною брендової ідентичності Ritter Sport.

Наразі Ritter Sport має виключне право в Німеччині використовувати квадратну форму як ТМ. Використання шоколаду у квадратній упаковці іншими виробниками вважається порушенням прав на ТМ Ritter Sport, принаймні в Німеччині. Ritter Sport має кілька зареєстрованих 3D-знаків на квадратні плитки шоколаду в різних країнах. Чи становитиме продаж квадратного шоколаду порушення прав Ritter Sport, завжди потрібно оцінювати індивідуально, з огляду на ймовірність сплутування серед споживачів.

Ця справа стала прецедентом у німецькому праві і яскравим прикладом того, як форма може стати суттю бренду. Рішення у справі Ritter Sport показало, що навіть найпростіший елемент – квадрат – може мати правовий захист, якщо він набув впізнаваності та символічної цінності для споживача. Суд визнав, що форма може сама по собі виконувати розрізняльну функцію, коли вона асоціюється з певним виробником, сприймається як частина історії бренду та його автентичності.

Spezi vs Mio Mio Cola

Пивоварна група Paulaner звинуватила компанію Berentzen у порушенні прав на дизайн та кольорову  ТМ свого культового напою Spezi. Спір виник навколо зовнішнього вигляду етикетки пляшки – кольорів та хвилястих ліній.

Напій Spezi  вирізняється за насиченим помаранчевим кольором і характерним п’ятихвильовим візерунком на етикетці. Саме цей візуальний код Paulaner захистив як зареєстровану кольорову ТМ – один із найсильніших інструментів захисту бренду за німецьким законодавством.

Коли Berentzen представила свій новий напій Mio Mio Cola, Paulaner побачив у новому дизайні загрозу своїй впізнаваності. Схожість хвилястого малюнку, гами кольорів і композиції етикетки, на думку позивача, створювала ризик плутанини для споживачів і підривала відмінність бренду Spezi на ринку. Berentzen натомість стверджував, що дизайн етикетки мав незалежне походження і навіть був натхненний шпалерами з кімнати колишнього студента-маркетолога, який працював над проєктом. Але суд не прийняв ці доводи.

Окружний суд Мюнхена (Landgericht München I) при винесенні рішення по справі № 33 O 14496/24 дійшов до висновку, що схожість між двома дизайнами є достатньою для визнання порушення. У рішенні суд наголосив, що навіть якщо творець нової етикетки не мав наміру копіювати чужий дизайн, це не звільняє від відповідальності –  адже ключовим критерієм є не намір, а сприйняття споживачем. У випадку Spezi пересічний покупець міг легко сплутати напої, орієнтуючись лише на кольори та форму пляшки. Саме це і стало визначальним. Суд заборонив Berentzen продавати продукцію Mio Mio з оскарженим оформленням етикетки, зобов’язав вилучити та знищити всі залишки товару, а також виплатити компенсацію за завдані збитки. 

Цей кейс демонструє, що німецькі суди серйозно ставляться до захисту кольорових та дизайнерських ТМ, визнаючи їх не менш значущими, ніж словесні позначення. Адже у світі все дедалі частіше споживач “купує очима”, тому навіть кольорова гама та поєднання відтінків може стати предметом серйозного судового процесу.

Підсумок

Система захисту ТМ у Німеччині демонструє послідовність і стабільність підходів. Суди не лише охороняють права власників ТМ, а й ретельно зважують інтереси конкуренції та сприйняття споживачів. 

Перед поданням заявки на реєстрацію ТМ рекомендується проводити попередній пошук та оцінку валідності позначення, щоб переконатися у відсутності конфліктів із вже зареєстрованими позначеннями та підвищити шанси на успішну реєстрацію. Ключовим критерієм залишається сприйняття позначення ринком – саме воно визначає, чи має знак розрізняльну здатність і чи заслуговує на охорону.

Legal IT Group забезпечує повний цикл правового супроводу реєстрації ТМ – від першої консультації до отримання свідоцтва – у Німеччині, по всьому ЄС, США, Канаді та інших країнах.

Будемо раді співпраці!