GPSR і PPWR: що потрібно знати бізнесу, який продає товари в ЄС
Вихід на ринок Європейського Союзу для товарного бізнесу передбачає значно більше, ніж організацію доставки, сплату податків чи адаптацію вебсайту для європейських покупців. Компанії, які пропонують фізичні товари в ЄС, стикаються також із комплексом вимог щодо безпечності самої продукції, її маркування та навіть упаковки. Особливе значення у цьому контексті мають два регламенти ЄС: GPSR, що встановлює загальні вимоги до безпечності споживчих товарів, та PPWR, який регулює упаковку та відходи упаковки.
При цьому вимоги можуть стосуватися як української компанії, що напряму продає товари європейським покупцям, так і бізнесу, який для роботи на ринку ЄС уже зареєстрував компанію в одній із держав-членів.
У цій статті пропонуємо розібратися, що являють собою GPSR та PPWR, які основні обов’язки вони встановлюють та чи спрощує ситуацію наявність власної компанії в ЄС.
GPSR та PPWR: у чому різниця?
Насамперед пропонуємо визначити, що являють собою GPSR та PPWR і які сфери регулювання охоплює кожен із цих актів.
GPSR (General Product Safety Regulation) — Регламент (ЄС) 2023/988 про загальну безпеку продукції. Його правила застосовуються з 13 грудня 2024 року та формують загальну систему безпеки переважно нехарчових споживчих товарів, у тому числі тих, що продаються онлайн.
PPWR (Packaging and Packaging Waste Regulation) — Регламент (ЄС) 2025/40 про упаковку та відходи упаковки. Він почав застосовуватися з 12 серпня 2026 року, хоча значна частина конкретних вимог вводиться поступово протягом наступних років.
Умовно різницю між ними можна представити наступним чином:
| Критерій | GPSR | PPWR |
| Об’єкт регулювання | Безпечність самого товару | Упаковку та відходи упаковки |
| Основний фокус | Ризики для споживача | Запобігання утворенню відходів, повторне використання та переробка упаковки |
| Регулювання | Документація; маркування; попередження; дані виробника. | Матеріали; здатність до переробки; маркування; обсяг упаковки. |
| Ключове питання щодо суб’єкта | Хто є відповідальним суб’єктом у ЄС? | Хто має статус producer для цілей EPR? |
Отже, GPSR визначає вимоги до безпечності товару, тоді як PPWR регулює вимоги до його упаковки та поводження з відходами упаковки.
Вимоги до товару та діяльності відповідно до GPSR
Фундаментальна вимога GPSR полягає у забезпеченні того, щоб на ринку ЄС були доступні лише безпечні товари. Для бізнесу це означає необхідність не лише фактично забезпечити безпечність товару, а й мати можливість підтвердити її документально.
До розміщення товару на ринку виробник повинен провести внутрішній аналіз ризиків та підготувати технічну документацію, що описує товар і його характеристики, необхідні для оцінки безпечності. Така документація повинна підтримуватися в актуальному стані та зберігатися протягом 10 років після розміщення товару на ринку.
Серед іншого, GPSR передбачає вимоги щодо можливості ідентифікувати конкретний товар, наприклад за типом, партією чи серійним номером, а також щодо зазначення інформації про виробника. Схематично процес комплаєнсу можна представити так: товар → аналіз ризиків → технічна документація → ідентифікація та маркування → інформація для споживача → продаж.
При цьому GPSR є загальною рамкою, яка встановлює основи безпечності продукції. Якщо для конкретної категорії товарів існує спеціальне законодавство ЄС, необхідно додатково перевіряти відповідні спеціальні правила. Це стосується, зокрема, іграшок, електричного обладнання та інших регульованих категорій товарів. Тому GPSR сам по собі не означає, що товар повинен мати маркування CE (CE marking). Таке маркування засвідчує заяву виробника про відповідність продукції застосовним вимогам гармонізаційного законодавства ЄС і є обов’язковим лише для тих категорій товарів, щодо яких така вимога прямо встановлена спеціальним законодавством.
Інформація про товар при онлайн-продажах
GPSR встановлює окремі вимоги для дистанційних продажів, включно з електронною комерцією (e-commerce). Це особливо актуально для компаній, зареєстрованих за межами ЄС, які реалізують продукцію через власний сайт, Amazon, Etsy чи інші маркетплейси. При дистанційному продажі пропозиція товару повинна чітко містити, зокрема:
- назву та контактні дані виробника;
- інформацію про відповідального суб’єкта в ЄС, якщо виробник знаходиться поза його межами;
- фото та інформацію, що дозволяють ідентифікувати товар;
- необхідні застереження та інформацію про безпеку мовою, зрозумілою споживачам відповідної держави-члена.
Коли потрібен уповноважений представник у ЄС?
Один із найбільш важливих моментів для бізнесу, зареєстрованого за межами ЄС, це необхідність мати відповідального суб’єкта, встановленого в Європейському Союзі. GPSR передбачає, що товар не може бути розміщений на ринку ЄС, якщо немає особи або компанії в ЄС, яка виконує відповідні функції щодо його безпечності та взаємодії з органами ринкового нагляду.
Таким відповідальним суб’єктом може бути, зокрема, виробник, зареєстрований у ЄС, імпортер, уповноважений представник (authorised representative) або, за певних умов, постачальник послуг фулфілменту (fulfilment service provider). На практиці окремого уповноваженого представника потрібно призначати не завжди. Якщо, наприклад, український виробник постачає продукцію польській компанії, яка імпортує її до ЄС, за загальним правилом саме такий імпортер виконує функції відповідального суб’єкта, якщо виробник не призначив уповноваженого представника для виконання відповідних функцій.
Інша ситуація виникає, коли виробник з України продає товари безпосередньо європейським покупцям і в ланцюгу немає імпортера чи іншого належного відповідального суб’єкта, встановленого в ЄС. У такому випадку одним із практичних способів виконати вимоги GPSR є призначення уповноваженого представника в ЄС.
Уповноважений представник призначається на підставі письмового уповноваження (mandate), у якому визначаються його функції та обсяг повноважень. Зокрема, вони можуть охоплювати зберігання або надання необхідної документації, взаємодію з органами ринкового нагляду та співпрацю у випадку виявлення ризиків, пов’язаних із товаром.
Для прикладу пропонуємо розглянути три типові ситуації:
- Виробник знаходиться в ЄС → окремий уповноважений представник, як правило, не потрібен.
- Виробник знаходиться за межами ЄС, але є імпортер у ЄС → за загальним правилом відповідальним суб’єктом є імпортер, якщо виробник не призначив уповноваженого представника для виконання відповідних функцій.
- Виробник знаходиться за межами ЄС і імпортера в ЄС немає → необхідно забезпечити іншого відповідального суб’єкта в ЄС; на практиці ним часто стає спеціально призначений уповноважений представник.
Вимоги до упаковки відповідно до PPWR
Окремий блок вимог стосується вже не самого товару, а його упаковки. Регламент (ЄС) 2025/40 про упаковку та відходи упаковки (PPWR) застосовується з 12 серпня 2026 року та охоплює всі види упаковки незалежно від матеріалу. При цьому йдеться не лише про фірмову упаковку одиниці товару. Вимоги можуть стосуватися продажної упаковки товару, групової та транспортної упаковки, у тому числі e-commerce packaging. Важливо, що статус виробника у розумінні PPWR не завжди збігається з фактичним виробником самої коробки чи іншого пакувального матеріалу: для продажної та групової упаковки ним часто є компанія, яка наповнює упаковку товаром або замовляє її виготовлення під власним найменуванням чи торговельною маркою.
Що потрібно враховувати вже зараз?
| Вимога | Що це означає для бізнесу? |
|---|---|
| Відповідність упаковки PPWR | Виробник у розумінні PPWR повинен провести оцінку відповідності упаковки, підготувати технічну документацію та EU Declaration of Conformity. Імпортер, своєю чергою, має перевірити виконання цих вимог перед введенням упаковки на ринок. |
| Придатність до переробки | З 12 серпня 2026 року діє загальна вимога, за якою упаковка, що вводиться на ринок, має бути придатною до переробки. Деталізовані критерії design for recycling та система оцінювання recyclability застосовуватимуться поетапно пізніше. |
| Ідентифікація та дані виробника | Упаковка повинна мати номер типу, партії, серійний номер або інший елемент, що дозволяє її ідентифікувати, а також дані виробника. У передбачених PPWR випадках така інформація може надаватися через QR-код, інший носій даних або супровідний документ. |
| Обмеження небезпечних речовин | Слід перевіряти склад пакувальних матеріалів та встановлені PPWR ліміти для окремих небезпечних речовин. Для упаковки, що контактує з харчовими продуктами, з 12 серпня 2026 року діють також спеціальні обмеження щодо PFAS. |
| Багаторазова упаковка | Якщо упаковка заявляється як багаторазова, вона повинна бути фактично придатною до повторного використання, спорожнення, очищення або відновлення, повторного наповнення та подальшої переробки. |
| Перевірка ролі бізнесу | Слід визначити, хто у конкретній моделі має статус виробника у розумінні PPWR та хто є імпортером, оскільки від цього залежить розподіл обов’язків щодо відповідності упаковки. |
Водночас PPWR передбачає подальше поетапне введення нових вимог щодо маркування, recyclability, recycled content, мінімізації маси та об’єму упаковки й інших параметрів, тому бізнесу варто враховувати не лише чинні правила, а й майбутні зміни при розробці упаковки та укладенні довгострокових контрактів із постачальниками.
EPR: хто відповідає за упаковку після продажу?
Ще одним практичним блоком PPWR є EPR (Extended Producer Responsibility), або розширена відповідальність виробника. Якщо бізнес набуває статусу producer для цілей EPR за PPWR, він несе відповідальність щодо упаковки, яку вперше робить доступною на території відповідної держави-члена. На практиці виконання EPR-вимог найчастіше передбачає реєстрацію у відповідній системі, участь у фінансуванні збору та переробки відходів упаковки, а також подання звітності щодо обсягів упаковки, введеної на ринок.
Важливо, що producer для цілей EPR не завжди є фактичним виробником товару. Залежно від моделі ним може бути виробник, імпортер або дистриб’ютор, який першим робить упаковку чи упакований товар доступними на території відповідної держави-члена. EPR-вимоги слід перевіряти в кожній державі-члені, де компанія відповідно до PPWR набуває статусу producer.
Зокрема, при дистанційному продажі безпосередньо кінцевим користувачам в іншій державі-члені продавець може сам набути такого статусу на відповідному ринку. Наприклад, польська sp. z o.o., яка напряму продає упаковані товари кінцевим користувачам у Німеччині, повинна врахувати німецькі EPR-вимоги: призначити уповноваженого представника для EPR у Німеччині, зареєструватися в упаковочному реєстрі LUCID, а для упаковки, що підлягає участі в системі переробки, ще й укласти відповідний договір та подавати звітність щодо обсягів упаковки. При цьому реєстрація польської компанії у польській системі BDO (Baza danych o produktach i opakowaniach oraz o gospodarce odpadami) сама по собі не замінює виконання німецьких EPR-вимог.
Комплаєнс перед продажем товарів у ЄС: чеклист основних вимог
| 1. Товар | Яка категорія продукції та яке спеціальне законодавство ЄС застосовується? |
| 2. GPSR | Аналіз ризиків, технічна документація, простежуваність (traceability). |
| 3. Відповідальний суб’єкт у ЄС | Хто виконує відповідні функції: виробник у ЄС, імпортер, уповноважений представник чи інший допустимий суб’єкт? |
| 4. Маркування | Дані виробника та імпортера, необхідні застереження щодо безпеки, мовні версії інформації. |
| 5. Онлайн продажі | Чи присутня обов’язкова GPSR-інформація на сторінці товару? |
| 6. Упаковка | Які вимоги PPWR застосовуються до конкретної упаковки зараз та які зміни слід враховувати надалі? |
| 7. EPR | Хто має статус producer для цілей EPR та в яких державах-членах виникають відповідні обов’язки? |
| 8. Національні вимоги | Чи передбачені додаткові реєстрації, звітність або інші процедури у відповідній державі-члені? |
Висновки
Отже, GPSR та PPWR регулюють два різні, але взаємопов’язані аспекти продажу фізичних товарів у ЄС. GPSR концентрується на безпечності самого товару та відповідальності суб’єктів, які вводять його на ринок, тоді як PPWR встановлює гармонізовану на рівні ЄС систему вимог до упаковки та відходів упаковки.
При цьому реєстрація власної компанії в ЄС, наприклад у Польщі, може суттєво змінити структуру комплаєнсу, але не скасовує необхідності його забезпечення. Така компанія може набути статусу імпортера та відповідального суб’єкта за GPSR, а також producer для цілей EPR, що безпосередньо впливає на обсяг її обов’язків.
Тому ще до початку продажів доцільно визначити не лише, що саме продає бізнес, а й хто виробляє товар, хто його імпортує, через яку компанію він продається, у яких державах знаходяться покупці та яка упаковка використовується. Саме від цієї моделі залежатиме фактичний набір GPSR, PPWR та EPR-вимог для конкретного бізнесу.
Якщо ви плануєте вихід на ринок ЄС, реєстрацію європейської компанії або вже продаєте фізичні товари європейським споживачам та бажаєте перевірити свою модель на відповідність актуальним вимогам, звертайтеся до Legal IT Group. Ми допоможемо визначити застосовні GPSR, PPWR та EPR-вимоги, структурувати внутрішні процеси для дотримання регуляторних вимог та мінімізувати юридичні ризики для вашого бізнесу.