Директива ЄС про авторське право: кінець вільному інтернету?

Новина про те, що Європейський парламент 26 березня 2019 р. прийняв сумнозвісну (у вузьких колах) Директиву про авторське право № 2016/0280 (Директива), викликала настільки велике цунамі обурення в Європі, що його хвилі сягнули навіть території України.

Невже цензура в Інтернеті уже реальність, а не чергова серія популярного серіалу? Меми тепер поза законом? А як бути з вечірнім сеансом улюбленого YouTube-каналу? Щоб відповісти на ці життєво важливі запитання, ми як справжні юристи-правники вирішили самостійно проаналізувати Директиву та зруйнувати найбільш поширені міфи.

Про що ця Директива?

Швидкий розвиток технологій призвів до виникнення нових способів створення, виготовлення, поширення контенту в Інтернеті і, без сумніву, забезпечив творчим особам більше можливостей для самореалізації. З іншого боку, цифрові технології викликали й численні проблеми, пов’язані, перш за все, з тим, що захист авторських прав в Інтернеті перетворився на фікцію.

Сьогодні автори фактично позбавлені можливості отримати значну частину своєї законної винагороди, яка «осідає» на рахунках власників соціальних мереж, платформ-посередників чи піратських веб-сайтів.

«Закон про цензуру в Інтернеті», «закон про заборону мемів» – як тільки не називають цю Директиву, однак основною її метою є досягнення балансу інтересів між правами й інтересами правовласників та користувачів в онлайн-середовищі.

Міф № 1. Заборона вільного Інтернету

Директива закріплює, що онлайн-платформи, які зберігають і надають доступ до великих обсягів творів, що завантажуються користувачами самостійно, повинні вжити розумних заходів для забезпечення реалізації ліцензійних договорів, укладених між такою платформою та справжніми авторами контенту. Платформи будуть нести відповідальність перед законними авторами, якщо завантажений користувачами контент порушуватиме авторські права.

На практиці це означає, що після того, як Ви, нарешті, наважилися стати відеоблогером, відзняли своє перше відео і вирішили завантажити його, наприклад, на YouTube, то відеоплатформа буде зобов’язана попередньо через технології розпізнавання контенту (приміром, спеціальні завантажувальні фільтри) перевірити, чи не порушує ваш витвір мистецтва ліцензійні договори, що укладені між такою платформою та іншими авторами.

Звертаємо додаткову увагу, що Директива не спрямована на звичайних користувачів, тому цензура онлайн поки що існує лише в уяві. Під вимоги Директиви підпадають лише ті онлайн-платформи, які оперують великими об’ємами творів своїх користувачів з метою отримання прибутку. Отже, активні користувачі Wikipedia, GitHub, Ebay та аналогічних онлайн-платформ можете спати спокійно, адже ваші улюблені сайти у безпеці.

Директива про авторське право не встановлює жодної цензури онлайн, ви можете вільно завантажувати будь-який (власний) контент в Інтернет, а онлайн-платформи можуть вільно його розміщувати, якщо при цьому відсутнє порушення прав авторів.
Це не цензура.

Міф № 2. Заборона мемів та gif

Серйозне занепокоєння у молодого покоління викликала можлива заборона мемів та gif, у зв’язку з необхідністю дотримання авторських прав третіх осіб. Директива навіть отримала назву «закон про заборону мемів».

Враховуючи потужний digital resistance побратимів у Європі, первинний текст Директиви був доповнений новими положеннями про свободу користувачів вільно адаптувати, об’єднувати та завантажувати контент для цілей ілюстрації певної ідеї, критики, пародії чи компіляції. Такий контент може включати у себе як витяги зі створених раніше творів, так і безпосередньо оригінальний авторський внесок.

Тобто це означає, що можна використовувати частини творів інших авторів для створення мемів чи gif, і така діяльність не буде розглядатися як порушення авторських прав законних правовласників.

Справжні поціновувачі класичного мемного мистецтва можуть видихнути з полегшенням, адже свобода створення мемів та gif тепер офіційно захищена правом Європейського Союзу.

Міф № 3. «Податок на гіперпосилання»

«Податок на гіперпосилання» – саме так красномовно називають положення Директиви, відповідно до яких онлайн-платформи, що використовують цифрові копії публікацій засобів масової інформації, зобов’язані виплачувати справедливу та пропорційну винагороду ЗМІ, а ЗМІ – авторам відповідних публікацій.

Незважаючи на закріплення додаткових зобов’язань, такі онлайн-платформи зберігають право відображати частини новин без спеціального дозволу, за умови, що фрагмент публікації є «дуже коротким витягом» або «окремими словами», і онлайн-платформа «не зловживає» своїм правом.

На практиці це означає, що платформа-агрегатор новин (на зразок, Google News) буде зобов’язана виплачувати «справедливу та пропорційну» частину коштів, отриманих від монетизації конкретної новини, засобу масової інформації, новину якого вона використовує. А засіб масової інформації, у свою чергу, повинен виплачувати «справедливу та пропорційну» частину винагороди безпосередньо автору новини.

Слід зазначити, що такі положення Директиви не поширюються на:

• використання гіперпосилань приватними особами у некомерційних цілях;
• використання простих гіперпосилань, які супроводжуються власними коментарями;
• використання гіперпосилань, якщо таке використання мало місце до моменту вступу Директиви у силу.

Якщо ви поділитеся актуальною новиною на власній сторінці у соціальній мережі або веб-сайті вашої компанії, то «податок на гіперпосилання» можете не сплачувати.

Міф № 4. Смерть стартапів

Що робити молодим компаніям, бізнес-моделі яких передбачають використання контенту користувачів чи новин від сторонніх ЗМІ? Невже до тяжкої долі стартапів додаються ще додаткові витрати на технології контролю авторського контенту та обов’язок виплати авторської винагороди?

Директива ЄС про авторське право вирішує це питання двома способами:

• вимоги Директиви щодо контролю за авторським контентом поширюються лише на сервіси, які використовують «значні обсяги» контенту користувачів;
• для платформ, яким менше 3 років, з річним оборотом менше 10 мільйонів євро та середньомісячною кількістю відвідувачів менше 5 мільйонів, передбачено значно менший обсяг зобов’язань.

Стартапи, бізнес моделі яких підпадають під предмет регулювання Директиви, або взагалі звільняються від зобов’язань за Директивою або користуються пільговим режимом.

Чи є підстави для хвилювання українському бізнесу?

Ні, немає!

По-перше, Директива про авторське право увійде в силу лише після публікації в Офіційному віснику Європейського Союзу та передбачає перехідний 2-річний період, протягом якого держави-члени ЄС повинні імплементувати її положення до національних законодавств.

По-друге, на відміну від регламенту (наприклад, General Data Protection Regulation), директива не має прямого застосування. Вона реалізується опосередковано через включення положень до національного законодавства. Звісно, після імплементації положень Директиви до національного законодавства держав-членів ЄС, існує теоретична можливість пред’явлення європейцями позовів проти українських компаній до європейських судів, однак на даному етапі зарано говорити про актуальність цієї Директиви для України.

Висновки

Міфи «заборона вільного інтернету», «заборона мемів та gif», «податок на гіперпосилання» та «смерть стартапів» – зруйновано. Директива не передбачає додаткових зобов’язань для звичайних користувачів та має своєю основною метою захист авторських прав в Інтернеті.