Інтелектуальна власність ІТ компанії: погляд юриста

У світі, де код стає активом, а ідея — валютою, питання захисту інтелектуальної власності (ІВ) для ІТ-компаній перетворюється на питання виживання. Кожен стартап і кожен tech-гігант, що панує на ринку, стоїть перед однаковою дилемою: як захистити те, що не можна потримати в руках, але що коштує мільйони? Програмний код, алгоритми, торговельні марки, бази даних — це не просто результат роботи розробників, а стратегічні ресурси, від яких залежить конкурентоспроможність бізнесу. Але українські ІТ-компанії досі часто ставляться до юридичного захисту своїх інновацій як до чогось необовʼязкового, поки не зіткнуться з копіюванням продукту, витоком коду чи позовом про порушення авторських прав. Тому сьогодні поговоримо про те, які саме   обʼєкти інтелектуальної власності – має ІТ компанія та як правильно охороняти свої активи.

Які саме обʼєкти інтелектуальної власності має ІТ компанія?

Перш за все, треба зрозуміти, що саме з того, чим володіє та створює ІТ компанія, є інтелектуальною власністю. 

Умовно весь скоуп обʼєктів інтелектуальної власності ІТ компанії можна поділити на 2 групи:

1. “Внутрішня інтелектуальна власність компанії” —  те, що не випускається на широкий загал і належить винятково компанії. До цієї категорії відносяться комерційна таємниця, ноу-хау, комерційна таємниця,  торговельні марки та доменні імена.

2. “Зовнішня інтлектуальна власність компанії” — те, що компанія створює і на що відчужує або передає права. У цій категорії — авторські права на програмне забезпечення, дизайни інтерфейсів, контент, патенти (якщо вони є).

Авторські права: код як літературний твір

Першим на думку спадає комп’ютерний код. З нього складається будь-який сайт, програма та гра. Згідно з законодавством України, комп’ютерна програма є об’єктом авторського права і охороняється як літературний твір. Це означає, що з моменту створення код автоматично захищений законом — без обовʼязкової реєстрації.

Але є нюанс, про який багато компаній забувають. За загальним правилом, авторське право на твір виникає у його автора з моменту створення такого твору. Тобто розробник, який написав код, автоматично стає його автором і власником майнових авторських прав. Якщо компанія не оформила передачу майнових авторських прав від розробника до себе, технічно вона може не мати жодних прав на власний продукт.

Саме тут виникає поняття службового твору. Відповідно до статті 429 Цивільного кодексу України, майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та роботодавцю спільно, якщо інше не прописано в  договорі або не зазначено в законі.

Увага: ключове слово “спільно”! Це означає, що навіть якщо розробник створив код у робочий час на робочому комп’ютері в рамках виконання трудових обов’язків, за замовчуванням права на цей код будуть спільними. Щоб ІТ компанія стала єдиним власником майнових прав, необхідно в трудовому договорі (або окремому договорі про передачу майнових прав) чітко прописати, що всі майнові права на створені працівником об’єкти переходять до роботодавця.

З фрілансерами ситуація ще складніша: якщо немає трудового договору, то норми про службові твори взагалі не діють. Тому з кожним підрядником критично важливо укладати договір, який передбачає передачу ІТ компанії майнових авторських прав на створений код .

Така ж система працює з іншими  обʼєктами інтелектуальної власності ІТ компанії, наприклад, з дизайнами інтерфейсу, графічними елементами, текстами в додатку чи на сайті, базами даних. Головне— правильно оформити співпрацю.

Торговельні марки та доменні імена: обличчя компанії

Торговельна марка — це не просто логотип чи назва. Це репутація, довіра клієнтів, впізнаваність на ринку. В Україні торговельна марка набуває правової охорони лише після процедури державної реєстрації. Без реєстрації ви не зможете заборонити іншим використовувати вашу назву або подібну до неї.

Типова помилка стартапів — це запустити продукт, вкласти гроші в маркетинг, зібрати аудиторію — і лише потім з’ясувати, що хтось уже зареєстрував подібну назву або що сама назва не може бути зареєстрована через описовий характер. Реєстрація торговельної марки може займати доволі тривалий час і вимагає ретельної підготовки, тому почати цей процес варто якнайраніше.

Не забувайте також про доменні імена. Це не об’єкт інтелектуальної власності  у класичному розумінні, але стратегічно важливий актив.

Часто доменні спори виникають у звʼязку з::

1. Кіберсквотингом — реєстрацією доменного імені з метою паразитування на чужій репутації або перепродажу конкурентам. Так, наприклад, реєстрація доменів за назвою видів товарів чи послуг для більшої комерційної цінності —  це працює, коли хтось реєструє домен, до прикладу, laptops.com або creditcards.ua не для того, щоб вести бізнес, а щоб перепродати його компаніям, які працюють у цій галузі. Цей вид найпоширеніший, оскільки точна відповідність назві товару гарантує більший обсяг потенційних клієнтів. Або відомий брендовий кіберсквотинг — коли реєструється домен, що містить точне або схоже позначення назв компаній. До прикладу, уявімо магазин із доменом “tiulpan.ua”. Інша особа реєструє схожий домен “tiulpan.com.ua” і пропонує продати його за десятки тисяч доларів або використовує для фішингу, видаючи себе за “tiulpan.ua”;

2. Тайпсквотингом — реєстрацією доменного імені, співзвучних із добре відомими доменними іменами, але відмінних кількома літерами або порядком написання літер. Мета такого порушення — отримання частини користувачів, які помилково вводять “невірну” адресу. Наприклад, замість facebook.com реєструють facbook.com (без однієї “e”), facebok.com (переставлені “o” та “k”), або faceboook.com (з додатковою “o”).

Іноді тайпсквотинг використовується для компрометації конкурента: на “помилковому” домені розміщують негативний контент про компанію-оригінал або взагалі фішинговий сайт для крадіжки даних користувачів.

3. Використання чужої зареєстрованої торговельної марки у доменному імені. За загальним правилом, власник свідоцтва на торговельну марку має виключне право забороняти всім третім особам неправомірно використовувати знак, у тому числі в доменному імені. Світовою є практика, що торговельна марка має “пріоритет” над доменним ім’ям — як правило, право на домен визнається за особою, на чию торговельну марку схожий домен. Якщо ваша компанія має зареєстровану торгову марку, ви можете домогтися через суд або через локальні процедури (на приклад, UDRP) передачі домену, що порушує ваші права.

Комерційна таємниця: те, що тримаємо в секреті

Не все можна і потрібно реєструвати. Алгоритми, бізнес-процеси, клієнтські бази, фінансові моделі, маркетингові стратегії —усе це може охоронятися як комерційна таємниця. На відміну від патентів та торговельних марок, для охорони комерційної таємниці не потрібна реєстрація. Але потрібен режим конфіденційності.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною, та не є легкодоступною для інших осіб, у зв’язку з чим має комерційну цінність. Іншими словами, щоб інформація мала статус комерційної таємниці, необхідно виконати три умови:

1. Інформація повинна бути секретною — не загальновідомою і не легкодоступною
2. Інформація повинна мати комерційну цінність — давати конкурентну перевагу
3. Власник повинен вживати заходів для збереження секретності — і ось тут багато компаній провалюються

Критично важливо розуміти: якщо ви не вжили заходів для збереження секретності, а інформація стала загальнодоступною, вона автоматично втрачає статус комерційної таємниці. Назад її повернути неможливо. Витік ключового алгоритму без належних NDA і технічних засобів захисту може означати, що ви втратили актив вартістю в мільйони безповоротно. У суді ви не зможете довести, що це була комерційна таємниця, якщо не вживали заходів для її захисту.

Тому компанія повинна:

• Визначити, що саме є комерційною таємницею — видати наказ або положення, де чітко перелічені категорії інформації, що становлять комерційну таємницю
• Обмежити доступ до цієї інформації — лише ті працівники, кому ця інформація необхідна для виконання обов’язків, повинні її отримувати
• Укласти NDA (угоди про нерозголошення) з усіма, хто має доступ до таємниці — співробітниками, підрядниками, партнерами, потенційними інвесторами
• Встановити технічні засоби захисту — паролі, шифрування, обмеження доступу до репозиторіїв, контроль копіювання даних, системи моніторингу
• Маркувати конфіденційні документи — ставити грифи “Комерційна таємниця”, “Конфіденційно”
• Проводити інструктажі працівників щодо роботи з конфіденційною інформацією

Усе це не просто формальності. Це документальні докази того, що ви серйозно ставилися до захисту інформації. І якщо станеться витік, саме ці докази допоможуть у суді довести, що це була саме комерційна таємниця, і притягнути винних до відповідальності.

Патенти: рідкість в ІТ-світі, але можливість

В Україні (як і в більшості країн світу) алгоритми та комп’ютерні програми не можуть бути запатентовані. Але інноваційні технічні рішення, що реалізовані за допомогою програмного забезпечення, – можуть. Наприклад, якщо ваш стартап розробив унікальний метод обробки медичних зображень або систему керування автономними транспортними засобами — це потенційно патентоздатний винахід. Згадаймо Тіндер, який запатентував алгоритм утворення пар. 

Патент дає монопольне право на використання винаходу протягом тривалого часу. Але процес реєстрації також є доволі тривалим і потребує ретельної підготовки. Тому варто зважити: чи дійсно патент принесе бізнесу конкурентну перевагу, чи краще зберегти технологію як комерційну таємницю?

Типові помилки і як їх уникнути

Помилка №1: Відсутність письмових договорів з підрядниками

Уявіть: компанія три роки розробляє продукт, виходить на ринок, а потім з’ясовується, що ключовий розробник, який пішов з проєкту, вважає код своїм і може заборонити його використання. Жах, правда? Але це реальність для багатьох стартапів.

Рішення: Усі трудові договори і договори з підрядниками повинні містити чіткі положення про передачу майнових авторських прав на створені результати роботи компанії. 

Помилка №2: Відкритий код без ліцензії

Багато компаній використовують у своїх продуктах open-source бібліотеки і фреймворки. Це нормально. Але кожна open-source ліцензія має свої умови: деякі (наприклад, GPL) вимагають, щоб ваш продукт теж став відкритим, якщо ви використовуєте цей код. Інші (MIT, Apache) більш ліберальні.

Рішення: Проводьте аудит усіх використовуваних бібліотек, перевіряйте ліцензії, документуйте відповідність вимогам. Це може врятувати від судових позовів і вимог розкрити власний код.

Помилка №3: Ігнорування чужих прав

Іноді компанії, захоплені розробкою, забувають перевірити: а чи не порушують вони чиїсь права? Використання чужого коду, зображень з інтернету “для макета”, копіювання дизайну конкурента, торговельної марки  — усе це може обернутися претензіями.

Рішення: Перевіряйте, що всі активи, які використовуються в продукті (зображення, шрифти, іконки, музика), мають відповідні ліцензії або створені власними силами. Проводьте пошуки торговельних марок, щоб перевірити, чи випадково ви не порушуєте права своїх конкурентів.

Помилка №4: Відсутність внутрішньої політики щодо інтелектуальної власності

У компанії може бути десятки розробників, дизайнерів, маркетологів. Хто відповідає за ІВ? Хто слідкує за строками реєстрації? Хто перевіряє договори  на наявність положень про ІВ?

Рішення: розробіть внутрішню політику управління інтелектуальною власнсістю, проводьте регулярні  аудити договорів та обʼєктів інтелектуальної власності. Це не має бути бюрократією заради бюрократії — це інвестиція в безпеку бізнесу. Більше про І аудит інтелектуальної власнсоіт читайте у нашій статті IP аудит для вашої компанії: Захистіть свої активи та максимізуйте прибутки. 

Помилка №5: Режим комерційної таємниці існує лише на папері

Найпоширеніша ситуація: в компанії ніхто не контролює доступ до конфіденційної інформації та комерційної таємниці. Розробники мають доступ до всього репозиторію, бази даних не захищені паролями належним чином, документи із критичною інформацією зберігаються на загальних дисках без обмежень.

Рішення: Режим комерційної таємниці має бути реальним, а не декларативним. Регулярно перевіряйте, хто має доступ до якої інформації. Впроваджуйте технічні рішення для контролю доступу. Пам’ятайте: після витоку довести, що це була комерційна таємниця, майже неможливо, якщо ви не вживали реальних заходів для її захисту.

Міжнародний аспект: коли ваш продукт виходить за кордон

Більшість українських ІТ компаній працюють на міжнародний ринок. І тут виникає питання: де реєструвати торговельні марки? Як захищати авторські права за кордоном?

Авторське право діє автоматично в усіх країнах, які підписали Бернську конвенцію (а це майже весь світ). Тобто якщо ваш код захищений в Україні, він захищений і в США, і в ЄС. Але  торговельні марки — територіальні. Реєстрація в Україні не дає захисту в інших країнах.

Тому якщо ви плануєте виходити на американський ринок — реєструйте марку в USPTO. На європейський — подавайте заявку на марку ЄС (EUTM) або застосуйте локальні реєстрації залежно від території розвитку бізнесу.

Більше про переваги реєстрації торговельної марки в ЄС та США читайте у наших статтях Реєстрація торговельної марки у США: 6 переваг для IT-бізнесу та Торговельна марка для ІТ-індустрії: реєстрація ТМ в ЄС. 

Висновок: інтелектуальна власність — це не витрата, а інвестиція

Захист інтелектуальної власності — це не про параною і не про бюрократію. Це про те, щоб ваш бізнес залишався вашим, щоб результати років роботи не були втрачені через одну помилку в контракті або один витік критичної інформації, щоб ви могли впевнено виходити на нові ринки і залучати інвесторів.

Тому почніть сьогодні. Зверніться до Legal IT Group уже сьогодні, щоб захистити свій ІТ бізнес!