+380442055410 a@legalitgroup.com м. Київ, вул. Пимоненка, 13

Біохакінг – правові виклики

Ed Tech, agro tech, fin tech, legal tech, internet of things (IoT), med tech…  ІТ технології майже всюди. Далека далека галактика або кіберпанк вже здаються не такими далекими і такими фантастичними. В медицині вже на повну намагаються використовувати 3D-принтери. ​

Якщо заглянути глибоко в історію, можна знайти певні започаткування  біохакінгу (на рівні технологій того часу) , запровадженні представники найдревнішої професії – стоматологами.​

Біохакінг – “модернізація” тіла людини шляхом імплантації електроніки.​

До чого тут юристи​

Ви запитаєте до чого тут юристи? Нехай вони далі здувають пил із фоліантів а ми займемося покращенням світу.

Ми спробуємо пояснити які правові аспекти виникають у такого проекту ще на рівні ідеї, не кажучи вже про тестування MVP.​

В першу чергу, існують норми законодавства певних країн стосовно медичних досліджень. Наприклад в США «правила гри» щодо медичних пристроїв встановлює Food and Drug Administration.

Істотною юридичною проблемою є  чистота прав  інтелектуальної власності. Починаючи від чистоти коду, який захищений авторським правом (в деяких випадках навіть патентом на винахід), назви продукту (ТМ), продовжуючи захистом топографії інтегральних мікросхем та закінчуючи патентною чистотою прав.

Ви не зможете випустити свою технологію на ринок країни, в якій цю розробку вже запатентували без згоди правовласника. Також ви не зможете отримати патент на винахід, якщо Ваш пристрій не відповідає рівню технологій. Це складне поняття, але зрозумійте, нажаль поки Вам не вдасться запатентувати пристрій, який моментально регенерує цілу функціональну кінцівку.​

Не подбавши про належне оформлення інтелектуальної власності буде досить складно отримати інвестиції, адже інвестор в першу чергу перевіряє саме це під час здійснення due diligence стартапу. Звичайно можна підняти раунд за допомогою ICO, але це зовсім інша історія. До речі тут теж є юридичні нюанси з якими ми можемо допомогти.

Фундаментальним питанням є також privacy and data protection. Електроніка в організмі безумовно збиратиме певні чутливі дані. Навіть в США, з її підходом до персональних даних як до товару, до таких чутливих даних відносяться з обережністю. Їх має хтось обробляти та зберігати. На зібраному Big data можна непогано заробити, продавши їх медичній корпорації, але це необхідно робити юридично коректно.​​

Уявімо декілька ситуацій​

Ви придбали та вживили собі певний чіп. Через деякий час, на телеканалі з’явилося реаліті-шоу, центральний сюжет якого зосереджений на стані організму носіїв чіпу під час певних життєвих ситуацій, а серед цих учасників – Ви.​

Ви звертаєтесь до виробника та вимагаєте пояснень, а у відповідь чуєте: «Ви погодились з умовами нашого click wrap договору поставивши галочку у мобільному додатку під час активації чіпу. За умовами договору ми можемо вільно передавати усі отриманні дані без вашої згоди.» Чи то ще гірше: «умови використання були вкладені у коробку, і тому, придбавши пристрій, Ви прийняли умови Shrink wrap угоди.»​

Як Ви будете вести себе в ситуації, коли керівник на роботі запропонує імплантувати RFID –чіп (Radio Frequency Identification), який буде активувати доступ до робочого місця. А потім виявиться, що він зберігає інформацію про сайти які ви відвідували, чи взагалі виявився логгером клавіатури.​

Хто на вашу думку винний у тому, що в маркеті поцупили дані з вашого Near Field Communication (NFC) пристрою, вживленого в руку? Виробник,  підозрілий касир зі своїми спільниками, охоронець чи адміністрація закладу? Чи можливо Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України яка проводила сертифікацію проекту?​

А що ви будете робити, якщо Ваш медичний пристрій хакнули і це  завдало шкоди Вашому здоров’ю?

Авжеж ви звернетесь до юристів за допомогою.​

Головне, аби ці юристи не виявилися тими, хто розробляв відповідні terms of use та здійснювали юридичну підтримку проекту.

Лишилися питання?

Запитуйте